Велика П'ятигірка
Вели́ка П'ятигі́рка — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 865 осіб.
| село Велика П'ятигірка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область |  Житомирська область |
| Район/міськрада |  Бердичівський район |
| Громада | Райгородоцька сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 14 століття |
| Населення | 865[1] |
| Площа | 2,953 км² |
| Густота населення | 292,92 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13361 |
| Телефонний код | +380 4143 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°52′03″ пн. ш. 28°28′45″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
265 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Соборна, 11, с. Райгородок, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13362 староста — вул. Миру, 42 А, с. Велика П’ятигірка, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13361 |
| Карта | |
  Велика П'ятигірка | |
| Мапа | |
| |
Географія
Село розташоване за 7 км на південний захід від районного центру та за 12 км від залізничної станції Бердичів.[2] Понад селом пролягає автошлях Р31 (автомобільний шлях регіонального значення на території України. Проходить територією Житомирської і Вінницької областей).
Через село тече річка П'ятигірка, права притока Гнилоп'ятки.
Історія села
На околиці села виявлено залишки поселення черняхівської культури.[2]
Село засноване у 14 столітті.[2]
Українська революція
В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовиками.
За часів СРСР
У 1923 році організовано ТСОЗ.[2]
Осередок компартії виник 1930 року, осередок комсомолу — 1932 року.[2]
Друга світова війна
450 жителів села брали участь в німецько-радянській війні на стороні СРСР. 147 із загинули в боях, 380 були нагороджені радянськими орденами і медалями.[2]
У 1965 році воякам Червоної Армії, що загинули під час захоплення села, на території Великої П'ятигірки радянська влада встановила пам'ятник.[2]
Після радянського визволення
На початок 1970-х років у Великій П'ятигірці налічувалося 459 дворів із населенням 1298 осіб.[2]
У селі розміщувалася центральна садиба колгоспу «Маяк», за яким було закріплено 2951 га сільськогосподарських угідь, із яких 2450 га — орної землі. Господарство спеціалізувалося на виробництві м'ясо-молочної продукції. В колгоспі діяв цегельний завод, соковий цех, цех пластмасових виробів.[2]
У селі працювала восьмирічна школа, у якій 16 учителів навчали 196 учнів, будинок культури на 250 місць, дві бібліотеки з фондом 9 тис. книг, медпункт, дитячі ясла.[2]
Партійна організація об'єднувала 60 комуністів, 2 комсомольські — 53 членів.[2]
За сумлінну працю 140 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР, з них орденом Леніна — доярку С. А. Вахнюк, орденом Трудового Червоного Прапора — доярку Л. О. Огороднійчук. Доярці О. Т. Михалюк у 1971 році присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.[2]
Незалежна Україна
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
До 2018 року — адміністративний центр Великоп'ятигірської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 921 особа, з яких 406 чоловіків та 515 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 864 особи.[4]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,73 % |
| російська | 1,16 % |
| білоруська | 0,12 % |
Люди
В селі народився Михайлюк Володимир Якович (1921—1994) — український графік.
Примітки
- Облікова картка села на сайті Верховної Ради України
- Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 191. — 15 000 прим.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
Джерела
- Вели́ка П'яти́гірка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Тронько П.Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О.С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.191-192