Великі Каленичі
Великі Каленичі — село в Україні, у Полонській міській територіальній громаді Полонського району Хмельницької області.Село розміщене на лівому березі річки Скрипівки, між великими пагорбами. До райцентру — 20 км, до найближчої залізничної станції Полонне — 25 км
| село Великі Каленичі | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Хмельницька область |
| Район/міськрада | Шепетівський район |
| Громада | Шепетівська міська громада, |
| Облікова картка | Облікова картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1615 |
| Населення | 316 |
| Площа | 0,902 км² |
| Густота населення | 350.33 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 30521 |
| Телефонний код | +380 3843 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°04′26″ пн. ш. 27°19′06″ сх. д. |
| Водойми | річка Скрипівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 30521, Хмельницька обл., Полонський р-н, с. Великі Каленичі, пер. Поштовий |
| Карта | |
  Великі Каленичі | |
 Великі Каленичі | |
| Мапа | |
| |
Історія
На початку XVII ст. село входило до складу маєтностей православного князівського українського роду Острозьких. Село тоді відносилось до Полонської волості. В Інвентарі 1620 р. маєтностей князя Олександра Острозького, який було складено після татарського набігу, фігурують і Каленичі. Тут «Інвентар» описує посесорську маєтність, яка складалась з світлиці з алькиром, пекарні, бровара з солодовнею, стайні та кількох господарських приміщень. Отже, вже тоді в селі не тільки обробляли землю і розводили худобу, а й варили пиво. Крім посесорської садиби в Каленичах було 32 двори, з яких заселеними було лише 18. Решту або забрали в ясир татари, або вони пішли самі. Також зафіксовано стави, млин, корчму, бджільну десятину. Вирощували коноплі. Промовистою був запис: «Сіна буває 6 скирт і могло б бути більше, якщо було б кому робити».
Після зруйнування Запорізької Січі багато козаків оселилося на Волині, зокрема й в Каленичах. За сільськими переказами, першим був Нестор Бученко. На сільському цвинтарі знаходяться козацькі могили XVIII ст. Вціліли кам'яні козацькі хрести мальтійського типу на шести з них.
В 1787 році в Каленичах була побудована церква Трьох Святителів: Василя Великого, Григорія Богослова та Іоана Златоуста. Церква, як і більшість церков краю, була дерев'яною, дзвіниця стояла окремо. Священиком був в кінці XIX ст. Аркадій Кушпітовський. Церква була закрита комуністами в 1934 році, відкрита у 1941, зруйнована (згоріла) під час військового наступу Червоної армії в 1944 році.
В кінці XIX ст. було 118 дворів та 930 мешканців, на поч. ХХ ст. — 218 дворів і 1060 мешканців (дані по Великих і Малих Каленичах). У 1911 році в Каленичах було кредитне товариство, випозичальня сільськогосподарських машин, водяний млин та кооператив.
У 1906 році село Хролинської волості Ізяславського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 46 верст, від волості 12. Дворів 111, мешканців 591[1].
Як і решта Полонщини, Великі Каленичі пережили Визвольні змагання 1917—1921 рр (багато мешканців села воювали в лавах армії УНР), Голодомор, сталінські репресії та Другу світову війну.
В селі також були млини на річці Скрипівці, сьогодні існує декілька ставів загальною площею понад 70 га.
Пам'ятки, об'єкти туризму
На сільському цвинтарі збереглися кам'яні хрести мальтійського типу на могилах українських козаків.
В центрі села знаходиться пам'ятний знак односельчанам — жертвам Голодомору та репресій та пам'ятник односельчанам, що загинули під час Другої світової війни.
Музей історії села знаходиться в приміщенні Великокаленицької школи І-ІІІ ступенів.
Література
- Н. И. Теодорович «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии», т.3, Почаїв, 1888.
- І.Ворончук. «Володіння князів Острозьких на Східній Волині». Київ-Старокостянтинів, 2001.
- Цинкаловський Олександр, «Стара Волинь і Волинське Полісся», Вінніпеґ, 1986
Посилання
- Паспорт Великокаленицької сільської ради[недоступне посилання з березня 2019]
- Списки жертв Голодомору (в тому числі і в Великих Каленичах)
- Погода в селі Великі Каленичі
- Каленичі у «Географічному словнику Королівства Польського»