Венерн

Венерн (швед. Vänern) — озеро у Швеції, найбільше на Скандинавському півострові та третє за площею в Європі (після Ладозького та Онезького озер). Розташоване на Центральній шведській низовині в ландскапах Вестерйотланд, Дальсланд і Вермланд на південному заході країни.

Венерн
швед. Vanern
Венерн
58°48′ пд. ш. 13°19′ сх. д.
Розташування
Країна  Швеція
Регіон Карлстад
Гаммаре
Крістінегамн
Гулльспонг (комуна)
Марієстад
Йотене
Лідчепінг (комуна)
Венерсборг
Гресторп
Меллеруд
Омоль (комуна)
Сеффле
Грумс
Прибережні країни  Швеція
Геологічні дані
Тип льодовикове
Розміри
Площа поверхні 5650  км²
Висота 44 м
Глибина середня 27  м
Глибина макс. 106  м
Розмір 140 км x 80 км
Довжина 140  км
Ширина 80  км
Берегова лінія 1940  км
Об'єм 153  км³
Вода
Солоність мінімальна  г/л
Період оновлення 283 824 000 секунда[1]
Басейн
Вливаються Клар-Ельвен
Витікають Гета-Ельв
Площа басейну 46 800  км²
Країни басейну  Швеція
Інше
Міста та поселення Карлстад, Крістінегамн, Марієстад, Лінчепінг та Венерсборг
Острови Колландсе, Торсе та Хаммаре
Вебсайт vanern.se/engelsk/eng_index.asp
Geonames 2665172
Венерн (Швеція)
 Венерн у Вікісховищі

Історія

Геологічно озеро утворилося після останнього льодовикового періоду четвертинного зледеніння близько 10 000 років тому; коли лід розтанув, значна частина Швеції була покрита водою, створюючи протоку між Каттегатом і Ботнічним морем. У зв'язку з тим, що подальший післяльодовиковий відскок перевершив одночасний підйом рівня моря, озеро Венерн стало частиною Анцилового моря, яке займало Балтійський басейн. Венерн був пов'язаний з Анциловим морем протокою біля сучасного міста Дегерфорс (ландскап Нерке). Подальше підняття відрізало озера Венерн и Веттерн від Балтики.[2] Тому в озері все ще існують види, які зазвичай не зустрічаються в прісноводних озерах, наприклад бокоплав Monoporeia affinis.

Історія, розказана ісландським мифографом 13-го століття Сноррі Стурлусоном в його «Молодший Едді» про походження озера Меларен, ймовірно, спочатку була про озеро Венерн: шведський король Гільфі пообіцяв жінці Гефйоні стільки землі, скільки чотири вола можуть зорати за день і ніч, але вона використовувала волів з землі велетнів, і, крім того, частину землі викинула в море, де ця земля стала островом Зеландія. У «Молодший Едді» говориться, що «затоки озера відповідають мисам у Зеландії»[3], оскільки це набагато вірніше для озера Венерн, ймовірно, міф спочатку був про Венерн, а не про Меларен.[4]

Битва на кризі озера Венерн була битвою 6-го століття, яка описана в скандинавських сагах і згадується в давньоанглійському героїчному епосі «Беовульф». У «Беовульфі» стверджується, що озеро Венерн знаходиться поруч з насипом дракона в Ернанессі.[5]

6 травня 2009 року на дні озера було знайдено корабель вікінгів.[6]

Опис

Площа водного дзеркала озера становить 5 650 км². Середня глибина озера становить 27 м, а максимальна — 106 м. З озера витікає річка Гета-Ельв (впадає у протоку Каттегат). Венерн є частиною водного шляху Стокгольм — Ґетеборґ.

Озеро розташоване на грабені, який утворився під час льодовикового періоду близько 10 тис. років тому. Берегова лінія озера мало порізана. Півострів, що глибоко вдається в озеро, ділить його на дві водойми, західна відома як Дальбос'єн, східна — як Вермландс'єн.

Озеро має кілька архіпелагів і близько 22 000 островів. Найбільші острови: Торсе (62 км²), Колландсе (56,78 км²) та Хаммаре (47 км²). Менші острови: Бромме (13,26 км²), Юре (1,55 км²) та Луре. В озеро впадає понад 30 річок, найбільші з яких Клар-Ельвен (460 км), Бюельвен (190 км) і Тідан (187 км). Вода в озері Венерн найпрісніша з-поміж усіх прісних озер світу й близька до дистильованої води.

Найбільші порти на озері — Карлстад і Крістінегамн на півночі, Марієстад на сході, Лінчепінг на півдні, Венерсборг на південному заході.

Довкілля

Екологічні моніторингові дослідження проводяться щорічно. У доповіді за 2002 рік дані не показали помітного зниження загальної якості води, але незначне зниження видимості через збільшення кількості водоростей. Зростаючий рівень азоту створював проблеми протягом 1970-х і 1990-х років, але зараз він регулюється і знаходиться на стабільному рівні.

Деякі затоки також мають проблеми з евтрофікацією і заросли водоростями та рослинним планктоном.

Рибальство

У Венерні мешкає багато різних видів риб, тому на озері добре розвинене рибальство.Спортивне рибальство в озері є вільним та нерегульованим, як з берега, так і з човна (з деякими обмеженнями, наприклад, максимум три лосося або форелі на людину за добу). Комерційне рибальство вимагає дозволу.

Іхтіофауна

У відкритих водах Венерн найпоширенішою рибою є корюшка європейська, домінуюча в східній частині Дальбос'єна, де в середньому 2600 корюшек на гектар. Другою за чисельністю є ряпушка, також найбільш поширена в Дальбос'єні (200-300 риб на гектар). Популяції можуть сильно відрізнятися в залежності від пори року, температури, рівня води та її якості.

В озері поширені два підвиди лосося атлантичного. Вони вже близько 9000 років живуть у водах озера Венерн і нерестяться в сусідніх річках і озерах. Перший підвид, гульспонзькій лосось, названий на честь східної притоки Гульспонгсельвен. Другим є кларельвенський лосось, який переважно нереститься в річці Кларельвен. Ці підвиди тісно пов'язані з атлантичним лососем Балтійського моря і відрізняються тим, що ніколи не виходять в океан. Відомо, що цей великий озерний лосось важить близько 18 кг. Найбільший в світі озерний лосось вагою понад 20 кг виловлений в озері Венерн. У притоках є й інші види лососевих. Найважливішими великими рибами в озері є також пструг струмковий і судак звичайний.

В озері Венерн поширені такі види сига:

  • Coregonus pallasii (також поширений в Неві, Фінській затоці, Балтійському морі),
  • Coregonus megalops,
  • Coregonus maxillaris (поширений переважно в Швеції),
  • Coregonus nilssoni,
  • Coregonus widegreni (Валаамський сиг),
  • Coregonus maxillaris.

Галерея

Примітки
  1. http://wldb.ilec.or.jp/Details/Lake/EUR-16
  2. Björck, Svante (1995). A review of the history of the Baltic Sea, 13.0-8.0 ka BP. Quaternary International 17: 19–40. doi:10.1016/1040-6182(94)00057-C.
  3. Anthony Faulkes (ed. and trans), Snorri Sturluson: Edda (London: Everyman, 1987), p. 7.
  4. Heimir Pálsson, 'Tertium vero datur: A study of the text of DG 11 4to', p. 44 http://urn.kb.se/resolve?urn=urn:nbn:se:uu:diva-126249.
  5. Howell D. Chickering, Jr. (ed. and trans), Beowulf (New York: Anchor Books, 2006), lines 3030-3032.
  6. 'Viking ship' discovered in Sweden's largest lake. www.thelocal.se (en-GB). 8 травня 2009. Процитовано 6 лютого 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.