Вербицький Микола Андрійович
Микола Андрійович Вербицький-Антіох (1 лютого 1843, Чернігів — 27 листопада 1909, там само) — український письменник, громадський діяч, журналіст, педагог.
| Вербицький Микола Андрійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
13 (25) лютого 1843 Чернігів, Російська імперія | |||
| Помер |
10 (23) грудня 1909 (66 років) Чернігів, Російська імперія | |||
| Країна |
 Російська імперія | |||
| Діяльність | журналіст | |||
| Alma mater | Історико-філологічний факультет Київського університетуd | |||
|
| ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Життєпис
Народився у Чернігові у дворянській родині. Батько був секретарем губернської управи. Мати походила з відомого князівського роду Голіциних. Його дядько по матері — Сергій Павлович Голіцин — в 1862—1870 рр. був Чернігівським генерал-губернатором.
Навчався в Київському університеті, звідки був виключений за участь у громадському русі. Продовжив навчання в Петербурзькому університеті, з якого також був виключений. У 1864 році закінчив Київський університет. Був активним членом Київської громади, брав участь у виданні її сатиричного журналу «Помийниця». Як «неблагонадійний» був висланий з України, вчителював у гімназіях Рязані та Орла. Через 30 років повернувся в Україну, був учителем у гімназіях Полтави та Чернігова.
Перші поетичні твори опублікував у журналі «Основа» (1862), пізніше друкувався в журналах «Літературно-науковий вісник», «Правда», «Зоря», газетах «Черниговские губернские ведомости», «Черниговский листок», «Киевский телеграф», альманахах «Розвага», «З потоку життя» тощо. Ранні вірші («Невольник», «Веселий час», «Веснянка» позначені волелюбним, оптимістичним настроєм. У пізньому циклі «Carmina secuntutis» («Пісні старості») домінують мотиви романсової лірики. Писав також російськомовні оповідання та нариси з мисливського життя.
Родина
Микола Вербицький — дід українського поета доби Розстріляного відродження Марка Вороного та тесть поета Миколи Вороного, також знищеного комуністами.