Вербичне
Верби́чне — село в Україні, у Ковельському районі Волинської області. Населення становить 273 особи.
| село Вербичне | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Волинська область |
| Район/міськрада | Ковельський район |
| Рада | Туличівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA07060430040024062 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1528 |
| Населення | 273 |
| Площа | 2,472 км² |
| Густота населення | 110,44 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 44898 |
| Телефонний код | +380 3363 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°59′41″ пн. ш. 24°36′48″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
202 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Туличів, Турійський р-н, Волинська обл., 44850 |
| Карта | |
  Вербичне | |
 Вербичне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія
В першій половині 15 століття Вербичне належало Івашкові Ясмановичу Вербичевському, у якого купив це село за 80 кіп грошей чеських Василь Хребтович, а від нього перейшло князю Сангушку-Коптському.
У 1545 році належало до володимирського замку, пізніше було власністю Марка Калусовського, землянина Володимирського повіту. В часі ревізії володимирського замку, у тому ж році згадується, що Петро Калусовський разом із своїми братами були зобов'язані до забезпечення однієї городні на замку луцькому.
У 1570 році, згідно з поборовим реєстром, Гнівош Калусовський платив з Калусова (на південь від Володимира) і Вербичного від 7 дим. і 3 город; Іван Калусовський з тих самих сіл від 7 дим., З город., а Федір Калусовський з частини села з двох дим. і 2 гор. В 1577 році Василь Калусовський платив з Вербичного від 3 гор., а Іван від 4 дим. В 1583 році село все ще належало Калусовським.
В кінці 19 століття було там 45 доми і 295 жителів, церква дерев'яна 1881 року, на місці старої 1725 року. Згідно з переписом 1911 року до великої земельної власності в селі належало 1077 десятин.
Після ліквідації Турійського району 19 липня 2020 року село увійшло до Ковельського району[1].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 323 особи, з яких 156 чоловіків та 167 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 273 особи.[3]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,63 % |
| російська | 0,37 % |
Пам'ятки
- На південь від села знаходиться загальнозоологічний заказник місцевого значення «Осівський»
- На захід від села знаходиться загальнозоологічний заказник місцевого значення «Бобли»
Примітки
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
Література
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.