Вернер Лоренц

Ве́рнер Ло́ренц (нім. Werner Lorenz; 2 жовтня 189113 березня 1974, Дюссельдорф) — один з вищих офіцерів СС, начальник Головного управління СС з репатріації етнічних німців «Фольксдойче міттельштелле» (ФОМІ), обергруппенфюрер СС (9 листопада 1936), генерал поліції (15 серпня 1942), генерал військ СС (9 листопада 1944), гамбурзький державний радник.

Вернер Лоренц
нім. Werner Lorenz
Народився 2 жовтня 1891(1891-10-02)
Wykroty, West Pomeranian Voivodeshipd, Ґміна Постоміно, Славенський повіт, Західнопоморське воєводство, Польща
Помер 13 березня 1974(1974-03-13) (82 роки)
Гамбург, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність політик, льотчик
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Членство СС[1]
Посада депутат рейхстагу Третього рейхуd і член Ландтагу Пруссіїd
Військове звання  Обергруппенфюрер СС,
 генерал поліції (15 серпня 1942),
 генерал військ СС (9 листопада 1944)
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Діти Rosemarie Springerd
Автограф
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918)
Золотий партійний знак НСДАП
Почесний знак Німецького Червоного Хреста
Великий офіцер ордена Святих Маврикія й Лазаря
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Данцигський хрест 1-го класу
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Орден Корони короля Звоніміра
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Великий офіцер ордена Корони Італії
Почесний кут старих бійців
Йольський свічник СС
Спортивний знак СА
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Кільце «Мертва голова»

Біографія

Син землевласника. Освіту здобув в елітному кадетському корпусі. У 1912 році добровольцем вступив в полк польової артилерії принца Августа Прусського. З квітня 1913 року — фанен-юнкер драгунського полку № 4. Учасник Першої світової війни. Вже на початку війни за бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 2-го класу. У 1915 році перевівся з кавалерії в авіацію. Пізніше служив штабним офіцером, незадовго до кінця Першої світової війни отримав Залізний хрест 1-го класу. Після закінчення війни з 1918 року був командиром ескадрону прикордонної охорони на кордоні з Польщею.

У березні 1920 року демобілізувався. Став власником маєтку під Данцигом. 1 грудня 1930 року вступив у НСДАП (партквиток №397 994), 31 березня 1931 року — в СС (квиток №6 636). З 31 березня 1931 року — начальник штабу 2-го абшніта СС (Хемніц), з 9 листопада 1931 по 12 лютого 1934 року — командир 7-го абшніта СС (Данциг-Марінзе, з 1 липня 1933 року — Кенігсберг). У 1933 році був обраний депутатом ландтагу Пруссії. 12 листопада 1933 року обраний депутатом Рейхстагу від Східної Пруссії. З 15 грудня 1933 року — командир оберабшніта СС «Північний Схід» (Кенігсберг), з 12 лютого 1934 по 1 березня 1937 року — оберабшніта СС «Північ» (Гамбург/Альтона). Одночасно був уповноваженим з питань зовнішньої політики в Штабі заступника фюрера.

1 лютого 1937 роки очолив ФОМІ управління СС з репатріації етнічних німців, яке займалося пропагандою і захистом інтересів німців, що живуть за межами Третього рейху — в основному в сусідніх з Німеччиною країнах. Зіграв велику роль в підготовці аншлюсу Австрії і в підготовці окупації Судетської області. У веденні ФОМІ була і організація «п'ятих колон» в зарубіжних країнах. Під час Другої світової війни був ініціатором переміщення німецького населення в Польщі на окуповані території СРСР. 15 червня 1941 року о системі СС ФОМІ отримало статус Головного управління.

Восени 1942 року, перебуваючи в Боснії, потрапив в автокатастрофу і отримав важкі поранення. Залишався на чолі ФОМІ до лютого 1945 року, коли був направлений в групу армій «Вісла» і отримав в своє підпорядкування зведений загін з частин сухопутних військ і моряків.

У травні 1945 року заарештований союзниками. 20 жовтня 1947 постав перед судом Американського військового трибуналу у справі расових установ СС. 10 березня 1948 року засуджений до 20 років тюремного ув'язнення, потім термін знижений до 15 років. 21 січня 1954 року звільнений.

Звання

Нагороди

Література

  • Залесский К.А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: «Вече», 2000. — С. 251. — 576 [16 илл.] с. — ISBN 5-7838-0550-5.
  • Залесский К.А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002. — С. 432. — 942 [2] с. — ISBN 5-17-015753-3 (ООО «Издательство АСТ»); isbn 5-271-05091-2 (ООО «Издательство Астрель»).
  • Залесский К.А. СС. Охранные отряды НСДАП.. — М.: Эксмо, 2004. — С. 324—325. — 656 с. — ISBN 5-699-06944-5.
  • Эрих Штокхорст (Erich Stockhorst): «5000 руководителей — Кто был кем в Третьем Рейхе» («5000 Köpfe — Wer war was im Dritten Reich»). Издательство Арндта, Киль 2000, ISBN 3-88741-116-1.

Примітки

  1. Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.