Верхній Рогачик

Ве́рхній Рога́чик — селище міського типу,колишній районний центр Верхньорогачицького району Херсонської області.

смт Верхній Рогачик
Країна  Україна
Область Херсонська область
Район/міськрада Каховський район
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Верхній Рогачик 
Основні дані
Засноване початок ХІХст.

Перша письмова згадка 1806 рік

Статус із 1967 року
Площа 20,45 км²
Населення ▼ 5513 (01.01.2018)[1]
Густота 269,5 осіб/км²
Поштовий індекс 74400
Телефонний код +380 5545
Географічні координати 47°14′29″ пн. ш. 34°21′36″ сх. д.
Висота над рівнем моря 35 м
Водойма р. Рогачик
Відстань
Найближча залізнична станція: Сірогози
До станції: 40,9 км
До обл. центру:
 - залізницею: 150 км
 - автошляхами: 180 км
Селищна влада
Адреса 74402, смт Верхній Рогачик, вул. Ювілейна, 52
Голова селищної ради Коротун Світлана Іванівна
Карта
Верхній Рогачик
Верхній Рогачик

Історія

Селище міського типу Верхній Рогачик (колишня паралельна назва — Казенне) засноване на початку ХІХ ст. Перша письмова згадка про переселення на ці території селян з Полтавської та Чернігівської губернії відноситься до 1806 року. Верхньорогачицький район належить до тих районів, територією якого не раз прокочувалися різні племена, котрі залишили після себе пам'ятні сліди, про що свідчать численні пам'ятки (за результатами проведеної у травні 2005 року відділом культури і туризму районної державної адміністрації за участю професійного археолога інвентаризації на території району знаходиться 220 курганів, взятих на державний облік).

На початку XIX століття Верхній Рогачик активно заселявся державними селянами та козаками з Полтавської і Чернігівської губерній. Переселенці отримували земельні наділи, звільнялися на 3 роки від податків та рекрутської повинності. Населення займалося переважно тваринництвом та землеробством. У другій половині XIX століття у Верхньому Рогачику виникли перші промислові підприємства. З 1865 року тут діяв цегельний завод; у 1886 році — був побудований горілчаний завод та працювали вже два цегельно-черепичних заводи, 120 повітряних і 5 газогенераторних млинів, 12 гончарень, кілька олійниць.

Станом на 1886 рік в селі, центрі Верхньо-Рогачицької волості, мешкало 9420 осіб, налічувалось 1557 дворів, існували 3 православні церкви, єврейський молитовний будинок, 2 школи, 7 лавок, 22 гончарні, горілчаний склад, ренський погріб, відбувався ярмарок 24 лютого та 9 жовтня, базар щопонеділка[2].

У 1929-1931 роках відбувся процес примусової колективізації

Під час Другої світової війни на фронтах воювало 789 мешканців Верхнього Рогачика, 396 із них загинуло; 350 молодих мешканців села було вивезено на примусові роботи до Німеччини. На території району діяв партизанський загін, який базувався в дніпровських плавнях біля села Ушкалка. Верхньорогачицький район був зайнятий радянськими військами 8 лютого 1944 року. В боях за район загинуло понад 4 тисячі воїнів, поранено близько 59 тисяч радянських солдатів і офіцерів.

У 1950 році була введена в дію нова дільнична лікарня на 50 місць, розпочалися заняття в 4 школах, працювали клуб, бібліотека, аптека. Цього ж року 14 артілей були об'єднані в 4 великі колгоспи.

У 1967 році Верхній Рогачик віднесений до категорії селищ міського типу, побудовано дво- та триповерхові приміщення шкіл, кінотеатр «Дружба», 2 будинки культури, універмаг, житлові будинки, телевізійний ретранслятор тощо.

Нинішні нащадки Верхньорогачицького району продовжують традиції попередніх поколінь. Вони відроджують народні промисли, які мають попит серед населення, звичаї і навички. Тут є можливості, як для пізнавальної роботи, так і для доброго відпочинку. Оазисом для цього є база відпочинку в Рогачицькій затоці Каховського водосховища.

Економіка

Основою економіки району є сільськогосподарське виробництво.

ЗМІ

Виходить друком газета «Рідний край». Наклад видання: 1450 примірників.

Пам'ятки

Біля селища є один з поховальних пам'ятників скіфської знаті — курган Верхній Рогачик.

Уродженці
  • Беркович Григорій Борисович (1905—1976) — український живописець і графік[3].
  • Біжко Анатолій Вікторович (1995—2017) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Романов Сергій Миколайович (1978—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[4].
  • Янько Федір Олексійович (народ. 1954 р.) — письменник, кіносценарист, журналіст.

Посилання

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 22.
  4. Романов Сергій Миколайович
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.