Верховний орден Христа

Первісно орден Христа був заснований португальським королем Дінішем І для заміни ордену тамплієрів, скасованого папою Кліментом V в 1312 році. В 1319 орден був підтверджений булою «Ad ea ex quibus» папи Івана XXII. Починаючи з кінця XV столітті португальські королі та Святий престол розпоряджалися цим орденом незалежно, що означало фактичне його розділення на дві окремі нагороди. У 1789 році португальський орден був остаточно секуляризований і є державною нагородою Португалії. Серед кавалерів папського ордену Христа XIX століття — Отто фон Бісмарк[1], що був зацікавлений у підтримці Папи і обрав папу Лева XIII суддею в суперечці з Іспанією за Каролінські острови.

В 1905 році по реформі папи Пія X, орден був визнаний найвищою нагородою Святого престолу. Цим орденом були нагороджені:

• король Італії Віктор Емануїл III, 1932;
• президент Франції Альбер Лебрен, 1935;
• генерал Франциско Франко, 1953;
• генерал де Голль, 1959;
• король Бельгії Бодуен I, 1961;
• Ірдандський президент Еймон де Валера.
• 1 — й Федеральний канцлер ФРН Конрад Аденауер.

В 1966 році булою Папи Павла VI Ordinis Equestres було встановлено, що Верховним орденом Христа можуть нагороджуватися лише з нагоди надзвичайних подій і тільки в особистій присутності папи. Після смерті короля Бодуена I 1993 у світі не залишилося жодного живого кавалера ордену Христа.

• 
  Знак ордену
• 
  Знак і зірка ордену
• 
  Комір (ланцюг) ордену

• Верховный орден Христа
• Військові відзначення
• Нагороди Папи Римського в католицькій енциклопедії 1913 року.