Вибори Президента Ірану 2013

Президент Ірану обирається більшістю голосів, та обіймає найвищу вибірну посаду в країні. Однак, він не контролює зовнішню політику та армію. Кандидати на посаду мають бути схвалені Радою вартових конституції, що складається з 12 чоловік, 6 клериків (призначених Верховним лідером) та шістьох юристів (пропонуються головою суддів, затверджені парламентом)[7].

Попередні, десяті вибори Президента Ірану відбулись 12 червня 2009 року,[8][9] чинний Президент Махмуд Ахмадінежад боровся за перемогу проти трьох конкурентів. Наступного після дня голосування ранку, офіційне агентство новин Ірану, що за результатом підрахунку близько 60 % голосів перемогу здобуває Ахмадінежад з 62 % голосів,[10] і що Мір-Хоссейн Мусаві отримав 34 % голосів[11][12]. Європейський Союз,[13] та Велика Британія[14] Сполучені Штати та інші західні країни висловили занепокоєння через виявлені неточності при підрахунку голосів,[13] і численні аналітики, журналісти, оглядачі висловили сумніви у точності результатів[15][16][17][18]. Тим часом, деякі країни-члени Організації Ісламської конференції а також Росія, Китай, Індія, та Бразилія привітали Ахмадінежада з перемогою.

Мусаві оприлюднив заяву, що не поступиться «цьому небезпечному фарсу» та закликав своїх прибічників боротися не звертаючись до насильства[16]. В столиці країни, Тегерані, розпочались акції протесту проти фальсифікацій результатів голосувння та на підтримку Мусаві. Верховний Лідер, аятолла Алі Хаменеї закликав іранців об'єднатись навколо Ахмадінежада[19]. Мусаві подав офіційну скаргу до Ради вартових 14 червня[20]. 15 червня, Хаменеї оголосив, що буде проведене розслідування стосовно заяв про фальсифікації, яке триватиме 7-10 днів[21]. 16 червня Рада вартових заявила, що перерахує голоси. Однак, Мусаві стверджував, що зникло близько 14 млн невикористаних бюлетенів, що створило іще одну можливість підробити результати голосування[22]. 29 червня виборча комісія завершила частковий перерахунок, та зробила висновок, що, попри протести опозиції, перемогу здобув Ахмадінежад[23].

Вважається, що Рада вартових конституції відхиляє кандидатури будь-кого, хто насмілиться ставити під сумнів авторитет Верховного лідера Ірану аятолли Алі Хаменеї[24].

Очікувалось, що за владу змагатимуться чотири основні політичні угрупування:

• Традиційні консерватори: брали участь в парламентських виборах в березні 2012 р. під стягами Об'єднаного фронту принциплістів (англ. United Front of Principalists). Вважаються поміркованими в питаннях зовнішньої та внутрішньої політики.
• Ультра-консерватори: Фронт незмінності Ісламу (англ. Islamic Constancy Front). Лідером угрупування є Аятолла Месбах Яазді.
• Прибічники Ахмедінежада: попередні два угрупування вважають їх відступниками через прихильність до релігійно-націоналістичних ідей та спроб зменшити вплив священиків.
• Реформісти: попри заяви колишнього Президента Мохаммада Хатамі про бойкот цією групою виборів, якщо не будуть звільнені колишні кандидати Мір-Хоссейн Мусаві та Мехді Карубі з-під домашнього арешту. Однак, ймовірно, що ця група висуне кандидата, який представлятиме інтереси міського середнього класу, секуляристів та поміркованих віруючих, які склали основу «зеленого руху» в 2009 році.

Манучер Моттакі, 2008 рік

Серед тих, хто міг взяти участь у виборах називали[24]:

• Мохаммад Багер Галібаф: колишній командувач в лавах Революційної гвардії та голова поліції, на той час обіймав посаду мера Тегерану.
• Алі Акбар Велаяті: колишній міністр зовнішніх справ, радник Верховного лідера.
• Голам Алі Хаддад Адель: колишній спікер а на час виборів член парламенту. Наближений до Верховного лідера, донька одружена з сином Хаменеї. На парламентських виборах в березні 2012 р. отримав підтримку 25 % виборців в Тегерані.
• Алі Ларіджані: спікер парламенту. Балотувався на виборах Президента в 2005 році.
• Саїд Джалілі: представляв Іран на переговорах з ядерної програми. Користується підтримкою релігійних екстремістів.

За умови участі у виборах реформстів, найбільше шансів бути висунутим мав колишній президент Мохаммад Хатамі та його молодший брат, Мохаммад Реза Хатамі.

Оголосили про намір взяти участь у виборах:

• Манучер Моттакі — колишній міністр зовнішніх справ[24].
• Хассан Рохані — колишній представник Ірану на переговорах стосовно ядерної програми[25].
• Мохаммад Саідіка — колишній міністр житлового будівництва та розвитку міст[26][27].
• Мохсен Резаї — колишній командувач Революційної гвардії[28] (знаходиться в міжнародному розшуку Інтерпол у зв'язку з терактами в Буенос-Айресі)[29].
• Алі Фаллахіан — колишній міністр розвідки, член Ради експертів[30] (знаходиться в міжнародному розшуку Інтерпол у зв'язку з терактами в Буенос-Айресі)[29].
• аятолла Мохаммад Бакр Кхарразі — генеральний секретар організації Хезболла-Іран, член владної еліти Ірану. Пообіцяв повернути землі Перської імперії (Таджикистан, Вірменія, Азербайджан) втрачені в результаті підписання «принизливого» Туркманачайського мирного договору[31].
• Садек Ваїз-Задех, викладач в Тегранському університеті, колишній віце-президент країни[32].

Офіційна реєстрація кандидатів відбувається з 7 до 11 травня 2013 року[3][33]. Окрім реєстрації, кандидат має отримати дозвіл від Ради вартових.

Реєстрація кандидатів розпочалась вранці у вівторок 7 травня. За словами голови національної виборчої комісії Солата Мортазаві в перший день було подано на реєстрацію заявки від 62 кандидатів[34], в другий день було подано документи іще 64 кандидатів, загальна кількість заяв склала, за даними міністерства внутрішніх справ, 144[35], в третій день кількість поданих заяв склала 243[36]. На четвертий день кількість поданих заяв склала 366[37].

Реєстрація кандидатів завершилась в Суботу 11 травня. За даними міністра внутрішніх справ Ірану Мостафи Мохаммад-Наджара, до МВС Ірану було подано 686 заяв на участь у виборах. Серед поданих заяв 30 було від жінок, вік наймолодшого кандидата склав 19 років, найстарішого — 87 років[38].

Документи на реєстрацію подали:

• Мустафа Кавакебіан, був дискваліфікований Радою вартових на виборах 2009 року[34][39].
• Хассан Рухані, колишній представник Ірану на переговорах стосовно ядерної програми[34][39].
• Камран Багері Ланкарані, колишній міністр охорони здоров'я[34].
• Алі Фаллахіан, колишній міністр інформації (розвідки), член Ради експертів (знаходиться в міжнародному розшуку Інтерпол у зв'язку з терактами в Буенос-Айресі)[29][36].
• Рухолла Ахмед Задех, колишній губернатор провінції Фарс[36].
• Мохаммад Реза Ареф, колишній віце-президент, має ліберальні погляди[37].
• Мохсен Резаї, колишній командувач Революційної гвардії (знаходиться в міжнародному розшуку Інтерпол у зв'язку з терактами в Буенос-Айресі)[37].
• Алі Реза Закані, член Маджлісу[37].
• Голам Алі Хадад-Адель, політично наближений до мера Тегерану[37].
• Мохаммад Багер Калібаф, мер Тегерану[40].
• Алі Акбар Джаванфекр, радник Президента Ахмадінежада[40].
• Давуд Ахмадінежад, старший брат Президента Ахмадінежада[40].
• Саїд Джалілі, головний представник Ірану на переговорах стосовно ядерної програми[40].
• Есфанд'яр Рахім-Мешаї, близький друг Президента Ахмадінежада[41].
• Алі Акбар Хашемі Рафсанджані, колишній Президент Ірану[40][41].
• Мохаммад Хассан Абу-Торабі Фард[40].
• Алі Акбар Велаяті, радник Верховного лідера з питань закордонних справ[38].

Кандидатури зареєстрованих кандидатів переглядає та відсіює Радою вартових протягом 5 днів, у разі потреби, термін може бути продовжено на іще на 5 днів, остаточний список кандидатів був оприлюднений у вівторок, 21 травня[1]. Після оприлюднення остаточного списку затверджених кандидатів розпочилась передвиборна кампанія[38].

До виборів було допущено 8 кандидатів:[2][42]

• Алі Акбар Велаяті.
• Мохаммад Багер Калібаф.
• Хассан Рухані.
• Мохаммад Реза Ареф.
• Мохсен Резаї.
• Саїд Джалілі.
• Голам Алі Хадад-Адель.
• Мохаммад Карразі.

Під час передвиборної компанії свої кандидатури зняли:

• Мохаммад Реза Ареф — 11 червня зняв кандидатуру на користь Хассана Рухані[43].
• Голам Алі Хадад-Адель — 10 червня зняв кандидатуру аби «не допустити поразки політичних союзників»[43][44].

14 червня відбулось голосування на виборах Президента Ірану, час закриття дільниць був подовжений чотири рази і перенесений на 23:00 за місцевим часом. Спочатку МВС Ірану вирішило подовжити термін голосування на дві години, потім — іще на годину, до 21:00 за місцевим часом. Втретє термін голосування був подовжений до 22:00 за місцевим часом[63].

За результатами часткового підрахунку голосів в трійку лідерів потрапили Хассан Рухані, Мохаммад Багер Калібаф та Саїд Джалілі[64].

Остаточні результати підрахунку голосів показали, що перемогу на виборах здобув Хассан Рухані з 50,71 % голосів. Явка на виборах становила 72 %[4][5].

Лідерами перегонів стали:

1. Хассан Рухані: 18 613 329 / 50,71 %
2. Мохаммад Бакер Калібаф: 6 077 292 / 16,56 %
3. Саїд Джалілі: 4 168 946 / 11,36 %
4. Мохсен Резаї: 3 884 412 / 10,58 %
5. Алі-Акбар Велаяті: 2 268 753 / 6,18 %
6. Мохаммад Гаразі: 446 015 / 1,22 %