Виговський Костянтин Остапович

Третій син Остапа Гнатовича Виговського. Навчався в Києво-Могилянській академії. Службу розпочав при дворі київського воєводи Адама Киселя.

Долучився до українських козаків після вибуху повстання Хмельницького. У Війську Запорозькому обіймав посаду полковника Турівського і Пінського. У гетьманському уряді брата 1658 був генеральним обозним. Отримав у володіння Козари та Кобижчу, пізніше Балаклію й Орловець[1].

1657 — ректор Києво-Могилянської академії.

Разом з Данилом Виговським штурмував Київ у другій половині серпня 1658. Підтримував укладення Іваном Виговським Гадяцького договору з Річчю Посполитою. У 1-й половині 1659 у складі посольства Великого князівства Руського й Війська Запорозького їздив до Варшави, де складалася присяга сеймом і українською стороною на статтях Гадяцького договору. Його підпис стоїть поряд із підписом брата Ф. Виговського й обозного Т. Носача.

Після зречення гетьманства І. Виговським перейшов на службу до польської армії в ранзі полковника (був під заступництвом королеви Марії Казимири). Відзначився в битві під Чудновим 1660 року (нині — Житомирська область), й зазнав семи поранень.

Після розстрілу Івана Виговського за наказом польського полковника Себастьяна Маховського на початку 1664 Костянтин Остапович відмовився від пропонованих урядом Речі Посполитої посад підкоморія та київського каштеляна.

Ймовірно, у середині 1660-их років прийняв чернечий постриг в одному з монастирів України.

Одружений з княжною Реґіною Мещерською, дочкою багатого «смоленського дідича», князя Івана Мещерського та Тетяни Полубинської. Брат дружини І. Мещерський служив при дворі польського короля Владислава IV Вази.

• Мицик Ю. Іван Виговський // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — 560 с. — С. 191—236. — ISBN 5-203-01639-9.
• Сенютович-Бережний В. Рід і родина Виговських // Український історик. — Нью-Йорк, 1970. — № 1-3. — С. 156.