Визирка

Визи́рка село Визирської сільської громади в Одеському районі Одеської області. Адміністративний центр Визирської сільської громади. Населення становить 1175 осіб.

село Визирка
Герб Прапор
Будівля школи, збудовано у 2007 році
Будівля школи, збудовано у 2007 році
Країна  Україна
Область Одеська область
Район/міськрада  Одеський район
Громада Визирська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51100110010062502
Основні дані
Засноване 1884
Колишня назва Іванобузинівка (до 1936 р.)
Населення 1175
Площа 2,84 км²
Густота населення 413,73 осіб/км²
Поштовий індекс 67543
Телефонний код +380 4855
Географічні дані
Географічні координати 46°41′12″ пн. ш. 31°00′09″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
31 м
Місцева влада
Адреса ради 67543, Одеська обл., Одеський р-н, с. Визирка, вул. Олексія Ставницера, 56
Карта
Визирка
Визирка
Мапа

 Визирка у Вікісховищі

Розташування

Село розташоване у верхів'ї Малого Аджалицького лиману за 18 км від районного центру Доброслав та за 20 км від залізничної станції Кремидівка у напрямку Одеса Помічна. За 2 км від Визирки проходить автодорога М14.

Символіка

На синьому полі золоте колесо з шістьма спицями у вигляді колосків по середині якого якір з двома лапами, над якими вгорі срібна чайка з червоним дзьобом і лапами, що летить та внизу срібною шиповидною хвилею. Щит розміщений у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною.[1]

Колесо у вигляді сонця символізує південний край та сільське господарство. Чайка та якір — символ морської промисловості, розташованого в межах території с. Визирка підприємства ТОВ «Трансінвестсервіс», срібна хвилька нагадує води Малого Аджаликського лиману, біля якого розташоване село. Золотий, жовтий колір є символом багатства, благородства, достатку, срібний (білий) колір — чистоту, синій колір — гідність та добро.

Історія

Назва села Визирка походить від слова «визир». Корінні мешканці села походять з козацького роду і є нащадками чорноморських козаків, котрі були учасниками останньої російсько-турецької війни 1823—1829 років. До Другої світової війни визирчани носили козацький одяг, замість слів «село» і «вулиця» вживалися слова «слобода» і «ділянка». За свідченнями старожилів, вулиця Новозаградіївська називалась Новозаградіївська слобода, нинішня вулиця Перемоги — Полтавська слобода, центр села мав назву Новостроївська слобода, вулиці 51-ї Перекопської дивізії та Чапаєва — Білогорка.

Після дозволу Катерини II поселятись іноземцям на цих теренах, першими з поселенців стали німці. Крім того, до нового поселення прибули 112 сімей із сіл Заградівка, Мар'їне, Білогірка, Наталівка Херсонської губернії, які отримали по 5,5 десятин землі. З часом поселенці назвали свій населений пункт Новозаградіївка. І лише у 1820 році село знову почало називатися Визирка.

У 1920—1930 роках у селі було створено три колгоспи: «Червоний партизан», «Червона Визирка», «51-ї Перекопської дивізії». 1952 року вони об'єдналися в один колгосп ім. Чапаєва.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1131 особа, з яких 513 чоловіків та 618 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1172 особи.[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 85,02 %
російська 11,49 %
молдовська 2,55 %
гагаузька 0,34 %
білоруська 0,17 %
вірменська 0,09 %
румунська 0,09 %
інші 0,25 %

Примітки

https://youtu.be/KfdwezXsKcc

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.