Винищувач четвертого покоління

Винищувач четвертого покоління — так класифікуються бойові винищувачі, що були створені з кінця 1970-х і експлуатуються у більшості розвинених країн світу станом на 2010-і роки.

Американський F-16.

Для винищувачів такого типу характерне поєднання високошвидкісних бойових характеристик з багатофункціональністю. Так, деякі з них мали можливість нести навіть тактичні ядерні боєприпаси. Ґрунтовно в концепціях винищувачів цього покоління технології малопомітності не використовувалися.

Відмінні особливості покоління

  • Поліпшені маневрені характеристики (нестійка аеродинамічна схема).
  • Двоконтурні турбореактивні (турбовентиляторні) двигуни зі зниженою витратою палива.

Найвідоміші з літаків четвертого покоління:

Покоління 4,5

МіГ-35 — російський легкий багатоцільовий винищувач, подальший розвиток МіГ-29

Так прийнято називати літаки 4 покоління, модернізація або подальший розвиток яких наближає їх характеристики та ефективність до винищувачів п'ятого покоління, або які задовольняють більшості, за винятком малопомітності, вимог до винищувачів п'ятого покоління:

Для цих літаків характерні:

  • Висока маневреність або надманевреність
  • Радари з фазованою антенною решіткою, пасивною або активною
  • Знижена вартість експлуатації
  • Багатофункціональність
  • Скляна кабіна
  • Знижена ЕПР завдяки використанню радіопоглинаючих матеріалів і покриттів
  • Можливість польоту на надзвуковій швидкості без використання форсажу (лише Су-35С, Rafale, Eurofighter Typhoon з мінімальним числом зовнішніх підвісок)

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.