Винниченко Розалія Яківна

Народилася 26 липня 1886 року в м. Орел, Російська імперія в заможній єврейській родині. Батько Яків (Яша) Ліфшиць, мати — Фаїна (Фаня) Видріна.[1].

У 1914 році закінчила медичний факультет Паризького університету.

1909 року познайомилася з Володимиром Винниченком у родині сестри Віри та її чоловіка Бориса Яковенків у Каві ді Лаванья в Королівстві Італія.

28 березня 1911 року Розалія Яківна та Володимир Кирилович одружилися. Прийняла пропозицію чоловіка, щоб їхня родина була українською, вивчила українську мову, перебуваючи в еміграції, називала себе українкою.

У 1917—1919 роках проживала з чоловіком у Києві.

У листопаді 1918 року Володимир Винниченко очолив Директорію — вищий орган Української Народної Республіки.

У 1919 року разом із чоловіком емігрувала до Відня, а згодом вони жили в Німецькій державі, з 1925 року — у Французькій республіці, спочатку в Парижі, а з кінця 1934 року — у м. Мужен на півдні Французької республіки. Створювала чоловікові умови для плідної творчої праці, передруковувала його твори, деякі переклала на російську і французьку мови. Після смерті чоловіка в 1951 багато зробила для збереження його творчої спадщини. Архів В. Винниченка передала на зберігання до Архіву Української Вільної Академії Наук у США, залишивши заповіт, що в Україну він має бути переданий після того, як вона стане незалежною.

• Винниченко Володимир Кирилович
• Директорія УНР

• Надія Миронець Епістолярний діалог Володимира Винниченка з Розалією Ліфшиць (1911—1918)
• Винниченко повертається до рідного міста^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Владимир Винниченко. «Талисман»