Петлюра Ольга Опанасівна

О́льга Опана́сівна Петлю́ра (до заміжжя — Бі́льська; 23 грудня 1885(18851223), с. Мала Дівиця, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, нині Прилуцький район, Чернігівська область, Україна — 23 листопада 1959, Париж, Франція)  — український педагог, активіст політичної еміграції УНР у Парижі.

Ольга Опанасівна Петлюра
Ольга Опанасівна Петлюра
Перша леді УНР
1919 — 1921
Попередник Винниченко Розалія Яківна
Наступник Кравчук Антоніна Михайлівна
Народилася 23 грудня 1885(1885-12-23)
с. Мала Дівиця, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Померла 23 листопада 1959(1959-11-23) (73 роки)
Париж, Франція
Похована цвинтар Монпарнас
Відома як педагог
Країна  УНР→ Франція Російська імперія
Національність українка
Рід Петлюри
Більські
У шлюбі з Петлюра Симон Васильович
Діти Петлюра Леся Симонівна
Релігія православ'я

Медіафайли у Вікісховищі

Мати українського поета-емігранта Лесі Петлюри, дружина голови Директорії Української Народної Республіки Симона Петлюри (з 1910).

Життєпис

Народилася 23 грудня 1885 в селі Мала Дівиця, нині смт Прилуцького району на Чернігівщині в сім'ї вчителя Опанаса Більського. Вона рано осиротіла тож виховувалася бабусею в Прилуках. Тут вона з відзнакою закінчила гімназію і стала вчителем молодших класів. Через деякий час Ольга приїхала до Києва для продовження навчання на Вищих жіночих курсах, але через злидні була змушена влаштуватися на роботу в приватну гімназію Жеребецької.

У 1908, перебуваючи в гостях у своїх далеких родичів у Києві, познайомилася з Симоном Петлюрою. У 1910 році вийшла за нього заміж. Обвінчавшись, подружжя переїхало спершу до Петербургу, а потім — до Москви, де Петлюра захопився редагуванням організованого українською громадою журналу «Українське життя». Подружжя брало активну участь у житті української діаспори в Москві: влаштовували концерти, літературні вечори.

У 1911 в них народилася дочка Леся. Вихованню дочки приділяли особливу увагу. Вони розмовляли українською мовою, читали українські книги, прищеплювали українські традиції. У дитинстві Леся носила переважно традиційний український одяг.

Київський період

У 1917 незабаром після Лютневої революції родина Петлюри знову перебралася до Києва. Зважаючи на посаду свого чоловіка, дружина намагалася не тільки підтримувати його, але і брати участь у суспільному житті Української Народної Республіки.

У січні 1918, незадовго до заняття Києва більшовиками, керівництво УНР покинуло столицю. Щоб не обтяжувати чоловіка, Ольга з семирічною дочкою залишилася в Києві. Впродовж півтора років вони жили під чужим прізвищем, часто міняючи місце проживання, ночуючи у друзів і рятуючись від переслідувань. У 1919 друзі Симона Петлюри допомогли його родині переїхати з Києва до Праги.

Еміграція

У 1924 родина Петлюри останній раз змінила місце проживання, влаштувавшись у Парижі. Щоб забезпечити гідне проживання родини, Ольга Опанасівна заробляла вишиванням. Частина грошей йшла на навчання дочки, яка вчилася з приватними викладачами.

25 травня 1926 Симона Петлюру вбив агент ГПУ Самуїл Шварцбард. Це сильно відбилося на здоров'ї Ольги Опанасівни: вона тяжко захворіла, почала втрачати слух. На додаток, її дочка захворіла на сухоти і продовжувала жити з цією хворобою до 1941 року, після чого померла у віці неповних 30 років. Згодом її останки було перенесено на кладовище Монпарнас і поховано по сусідству з могилою батька Симона Петлюри.

Ольга Петлюра померла 23 листопада 1959. Похована у сімейній могилі на кладовищі Монпарнас поруч з чоловіком та дочкою.

Вшанування пам'яті

У Кінематографі

У фільмі «Таємний щоденник Симона Петлюри» роль Ольги Петлюри виконала Ірма Вітовська.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.