Вир (притока Сожу)
Вир — річка в Ріпкинському районі Чернігівської області України, ліва притока річки Сож (басейн Дніпра).
Вир | |
---|---|
| |
51°57′09″ пн. ш. 30°50′10″ сх. д. | |
Витік | болото Замглай |
Гирло | річка Сож |
Басейн | Sozh basind |
Країни: | Україна |
Регіон | Чернігівська область |
Довжина | 20 км |
Притоки: | права Сухий Вир |
Ідентифікатори і посилання | |
Довжина річки становить 20 км.
Річка починається з болота Замглай. Впадає до річки Сож в селі Суслівка, за пару кілометрів до впадання останньої до річки Дніпро.
Права притока — Сухий Вир.
На річці розташовані села Пилипча, Вир, Лизунова Рудня, Пізнопали, Плехтіївка, Суслівка.
Етимологія
Назва Вир очевидно походить від південноруських діалектів, що передають слова «безодня, вир, рушатиме, суводь, сувой», у тверській говірці вирем називали заплавний луг або скошування, а також у ряді інших діалектів — це півострів, заплава або калач. Куряни здавна називають «виреєм» жайворонка, тверські і псковські селяни чаклунів і ворожок (порівняйте інша назва міста на р. Сейм — Ворожба), у українців це — «рай», «загадковий край», «чарівне царство». «Бирь» в мові архангелогородців — безодня, втяжень або закрутень, у жителів Твері і Ржева — місце найбільшої сили вогню при пожежі[1].
В Англії є річка Wyre (whirle «вир»).
Легендарний образ «Вира», як якогось загадкового, фатального і похмурого місця з безліччю озер і боліт, населених невидимими істотами, знайшов відображення в повісті «Виря»[2] І. Карасьова. Подібна назва і у фантастичного оповідання Н. Лазарєвої «Вирь»[3], де відтворюється альтернативне минуле.
У 1983 році український режисер Станіслав Клименко створює художній фільм Вир на кіностудії ім. Довженка (таку ж назву було у роману українського письменника Тютюнника Григорія Михайловича).
Примітки
- Даль, Владимир Иванович, «Толковый словарь живого великорусского языка»
- И. Карасев, Выря
- Н. Лазарева, Вырь. Архів оригіналу за 1 січня 2019. Процитовано 21 жовтня 2009.