Високе-Мазовецьке

• Високе-Мазовецьке (пол. Wysokie Mazowieckie; лит. Mazovijos Vysokis; біл. Высокае Мазавецкае) — сучасна назва.
• Високе (пол. Wysokie) — первісна назва.
• Мазовецьк (рос. Мазовецк, пол. Mazowieck) — назва у 1886[3]—1918 рр. У деяких джерелах помилково — Мазовець.

Високе-Мазовецьке розташоване на березі річки Брок.

• Високе-Мазовецьке — давнє поселення Дорогочинської землі в долині річки Брок[3]. Її населення складали вихідці з Мазовії та західних земель польських князівств династії П'ястів[3]. Центром долини було місто Свіцьк, за 6 верст від Високого, де на початку ХІІІ ст. була збудована церква і, ймовірно, ринок-торжок[3]. Вперше Високе згадується у документі мазовецького князя Конрада від 1203 року, у якому перелічені села, прилеглі до округи міста Свіцька[3].
• У XV ст., внаслідок занепаду Свіцька, зросло значення Високого, що перетворилося на королівське містечко, «закладене» польським королем і великим князем литовським Казимиром IV[3]. 1469 року тут було зведено парафіяльну католицьку церкву[3]. Містечко перебувало під владою великокняжого намісника в Дорогочині.
• 1503 року, у Вільні, польський король і великий князь литовський Олександр І надав Високому привілей на магдебурзьке право[3]. Він підтвердив старі звичаї міста і дозволив міщанам варити пиво, що було привілеєм дорогочинського війта і намісника. Високе звільнялося від суду і податків намісника, отримувало власний суд війта і райців, мусило сплачувати чинш на користь короля[3].
• У середині XVI ст. державна влада перетворила Високе на приватне місто, яке відтоді декілька разів міняло власників[3]. Під час Шведського потопу воно нищилося пожежами і занепало[3].
• 1775 року, коли дідичем Високого був Ян Потоцький, місто мало 123 будинки, які сплачували подимне[3]. Двома роками раніше Потоцький збудував нову парафіальну дерев'яну католицьку церкву на місці спаленої (сучасна церква Івана Хрестителя і всіх святих)[3].
• 1780 року володарем Високого став кавалерійський поручник Анжей Пйотровський, дворянин короля Станіслава-Августа[3]. На його прохання король надав місту право проводити 4 ярмарки[3]. Наступною володаркою Високого була Анела Угорська, коритницька старостиня[3].
• 1874 року в місті було вперше прокладено бруковані вулиці замість земляних[3]. Наступного року через Високе проклали дорогу зі станцією в Шепетово, що сполучала Варшаву і Петербург, а також провели лінію телеграфу[3]. 1877 року місто освітили нафтовими ліхтарями[3]. Між 1875 і 1878 роками парафіяльна церква була замінена кам'яним храмом у стилі класицизму.
• У 2-й половині ХІХ ст. Мазовецьк був центром Мазовецького повіту Ломжинської губернії Російської імперії[3]. Тут розташовувався повітовий уряд, римо-католицька і греко-католицька церкви, дві синагоги, початкова школа[3]. У місті мешкало близько 3 тисячі душ[3].
• На початку Другої світової війни, 10 вересня 1939 року, Високе-Мазовецьке без опору захопили німецькі війська. Згідно з німецько-радянськими домовленостями місто передали москалям, які включили його до складу Білоруської РСР. Проте вже 22 червня 1941 року, на початку німецько-радянської війни, німці визволили Високе-Мазовецьке від московської влади й розпочали політику терору проти місцевого населення. В часі війни окупанти стратили 3892 особи польської та інших національностей, а також винищили 2-тисячну єврейську громаду міста, з якої уціліло тільки кільканадцять осіб.

Етнічна карта Підляшшя, 1875 р.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Динаміка

• Церква Івана Хрестителя і всіх святих — римо-католицький храм XV ст., перебудований у 1875-1878 рр. Отримував привілеї від королів і пап у 1496, 1646, 1720, 1769, 1773, 1779 і 1856 рр[3]. Називався у документах «Підляською церквою-матір'ю»[3].
• Церква Петра і Павла — римо-ккатолицький храм ХХ ст.
• Церква Різдва Богородиці — римо-католицький храм, колишня православна і греко-католицька церква XVI ст.

• 
  Івана Хрестителя
• 
  Петра і Павла
• 
  Різдва Богородиці

Алпіарса

• Wysokie Mazowieckie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 138. (пол.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Високе-Мазовецьке