Витік ціаніду в Бая-Маре

Aurul, оператор видобутку, є спільним підприємством, утвореним австралійською компанією Esmeralda Exploration та урядом Румунії. Компанія заявляла, що здатна вичистити побічний продукт золотодобування — токсичні відвали, що почали розповсюджуватись вітром як токсичний пил.[2] Обіцяючи позбутись від цього побічного продукту та видобути решту золота шляхом ціанідного процесу, компанія перемістила відходи у греблю поблизу Бозинта-Маре, повіту Марамуреш.[2]

Уночі на 30 січня 2000, греблю, що втримувала забруднену воду, прорвало та 100000м³ води з ціанідами (у якій за оцінками їх було 100 тонн^{[уточнити]}[3]) ринули на фермерські угіддя й згодом в річку Сомеш.[1][2]

Esmeralda Exploration причиною прориву назвала надмірний рівень випадіння снігу.[1]

Після витоку концентрації ціанідів у Сомеші перевищували допустимі рівні у понад 700 разів. Сомеш є притокою Тиси, другої за величиною річки Угорщини, котра в свою чергу вливається в Дунай. Витік призвів до забруднення запасів питної води понад 2,5 млн угорців.[1] На додачу до ціанідів, до річки також було змито важкі метали, котрі мали довготривалий негативний ефект на навколишнє природне середовище.[1]

Особливо було вражено дику природу: на ділянці буквально всі живі істоти загинули, далі на південь, у сербській частині було вбито 80% водяних істот, 200т з яких — це була риба цих річок. [1]

Волонтери працюють на Тисі

Великі кількості риби загинули через токсичність ціанідів у водах річок, що зачепило 62 види риби, 20 з яких — підохоронних. Уряд Румунії заявив, що мор риби був спричинений холодами й вони не мають до нього стосунку. В Угорщині волонтери брали участь в вилученні мертвої риби, щоб зупинити поширення катастрофи харчовими ланцюгами, оскільки інші тварини, такі як лисиці, видри, скопи гинули через поїдання отруєної риби.[1]

Після того, як ціаніди досягнули Дунаю, великий об'єм вод річки призвів до розведення концентрації речовин,,[1] але на деяких ділянках вона досі сягала у 20—50 разів вищою за максимально дозволену.[4]

Через два роки після витоку екосистема почала відновлюватись, однак все ще була далекою від свого початкового стану; рибалки Угорщини заявляли, що їх улов 2002 року сягав лише однієї п'ятої оригінальних рівнів.[3]

Через п'ять років регіон було уражено витоком забрудненої води (цього разу важкими металами).[3] Прорив дамби у Бая-Борша повіту Марамуреш призвів до того, що 20000 кубометрів води, отруєної солями Цинку, Плюмбуму та Купруму потрапили до Тиси.[5]

Бретт Монтгомері, голова оператора видобутку, Esmeralda, заперечив будь-яку відповідальність заявляючи, що шкоду від витоку було «дуже сильно перебільшено», а риба загинула в таких кількостях через брак кисню спричинений замерзанням річки.[1]

Речник компанії згодом заявив, що медіа-повідомлення з Угорщини та Сербії є політично вмотивованими, а рибу було заморено витоками з промислових підприємств уздовж Тиси, які відбувались через використання динаміту для підривання крижаних замкі́в на річці або просто через злиття неочищених каналізаційних стоків у річку.[6]

Уряд Угорщини назвав зберігання ціанідів поруч з річкою безумством, та відповідав що погодні умови не були безпрецедентними.[1] Звіти Європейського Союзу щодо катастрофи звинувачували у ній недоліки проектування золотодобувної шахти.[7]

У середині лютого 2000 коли забруднення сягнуло румунської ділянки Дунаю, уряд Румунії тимчасово заборонив риболовлю та використання води Дунаю як питної.[6]

Природоохоронні групи, такі як Друзі Землі[6] та Greenpeace, використовують катастрофу як один з аргументів про те, що слід заборонити небезпечні технології видобутку, такі як золотодобування шляхом купчастого вилуговування ціанідами.[6]

Німецька метал-група Rammstein створила пісню про витік під назвою "Donaukinder" («Діти Дунаю»).

У Парламенті Румунії було зроблено три спроби прийняти заборону на золотодобування ціанідним процесом у Румунії, жодна з яких наразі не була успішною.[8]

• Прорив греблі Вал-ді-Става
• Обвал залишкової стіни греблі шахти Асналколлар 1998 року
• Аварія на алюмінієвому заводі в Угорщині