Владислав Абрагам

Владислав Абрагам (пол. Władysław Abraham; 10 жовтня 1860, Самбір — 15 жовтня 1941, Львів) — польський історик, фахівець з історії польської церкви та права. Батько Романа Абрагама. Дійсний член Академії наук у Кракові. Доктор права.

Владислав Абрагам
пол. Władysław Abraham
Народився 10 жовтня 1860(1860-10-10)[1][2]
Самбір[1]
Помер 15 жовтня 1941(1941-10-15)[1][2] (81 рік)
Львів, Райхскомісаріат Україна[1]
Поховання
Личаківський цвинтар[3] : 
Країна  Польща
Діяльність історик, адвокат, політик, медієвіст
Alma mater Ягеллонський університет (1883) і Гумбольдтський університет Берліна (1885)
Науковий ступінь габілітація
Знання мов польська
Заклад Ягеллонський університет, Львівський національний університет імені Івана Франка і Люблінський католицький університет
Членство Польське наукове товариство у Львові і Варшавське наукове товариство
Посада посол до Галицького сейму
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Командор ордена Святого Григорія Великого
Кавалер командорського хреста ордена Франца Йосифа
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Ювілейна пам'ятна медаль 1898
Ювілейний хрест для цивільних службовців

Біографія

Народився у місті Самбір (тепер Львівської області). До 1878 навчався в Самбірській гімназії, згодом на правничому факультеті Ягеллонського університету в Кракові, де 1883 захистив докторську дисертацію. Наукову роботу продовжував у Берліні та Римі. Після габілітації 1886 працював доцентом кафедри церковного права Ягеллонського університету (1886-1888).

Надзвичайний (1888), звичайний професор церковного права (1890) на правничому факультеті Львівського університету. 1885–1886, 1896 і 1902. У 1899–1900 був ректором Львівською університету, 1900–1901 — проректором.

Могила В. Абарагама

Член Польської академії наук. Керував римською науковою експедицією Історико-філософського відділу Академії наук у Кракові. Тоді польські науковці збирали історичні матеріали в бібліотеках Риму і Ватикану. Від 1930 року на пенсії.

Автор ґрунтовних робіт з історії середньовіччя, у яких досліджував діяльність перших організацій польської католицької церкви, а також праць про історію української церкви. 13 серпня 1921 року відзначений Офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі.[4] 31 грудня 1923 року — Командорським хрестом того ж ордену.[5]

У Львові мешкав на вул. Длугоша, 16 (тепер вул. Кирила і Мефодія). Від вересня 1939 до вересня 1941 переховувався в міських монастирях від можливих переслідувань радянської і німецької влади. Помер у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.

Нагороди

Твори

Написав близько 250 праць, багато з яких присвячено історії Львова:

  • «Створення організації католицької церкви на Русі» (Powstanie organizacyi koscioła katolickiego па Rusi, 1904),
  • «Кілька подробиць про львівські синоди XV ст.» (Kilka szczegółów о synodach lwowskich z wieku XV, 1908),
  • «Якуб Стрепа — архієпископ галицький. 1391—1409» (Jakub Strepa arcybiskup halicki 1391—1409,1908),
  • «Початки латинського архієпископства у Львові» (Początki arcybiskupstwa łacińskiego we Lwowie, 1909).
  • Zawarcie małżeństwa w pierwotnym prawie polskim. 1925.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #101471467 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. Cmentarz Łyczakowski we Lwowie — С. 273.
  4. Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. — Warszawa: Drukarnia Państwowa, 1926. — S. 22.
  5. Order Odrodzenia… — S. 16.
  6. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 1008.(нім.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.