Владислав Козловський
Владислав Козловський (нар. 29 червня 1896, с. Залісся Сокольського повіту (біл. Сакольскі павет) Гродненської губернії (нині Польща) — 13 листопада 1943, Мінськ; псевдоніми: Казловшчик), білоруський суспільно-політичний діяч, поет, публіцист.
| Владислав Козловський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
29 червня 1896 Залесе, Сокольський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Помер |
13 листопада 1943 (47 років) Мінськ, Білорутенія, Райхскомісаріат Остланд, Німеччина, Німецький рейх |
| Поховання | Кальварійське кладовищеd |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Білорусь |
| Діяльність | публіцист, журналіст, політик, поет, військовослужбовець |
| Alma mater | Семінарія Святого Йосифаd і Q13030238? |
| Заклад | Q3919781?, Q17115363? і Belaruskaya gazetad |
| Членство | Білоруський національний комітет і Білоруська народна самопоміч |
| Партія | Q1969452? |
Біографічні відомості
Навчався у Віленській католицькій духовній семінарії. Під час навчання (1916 –1919 р.р.) приєднався до білоруського національного руху. Закінчив учительські курси при Віленській Білоруській Раді, після закінчення курсів намагався організувати білоруські школи на Сокольщині. Повернувшись до Вільнюса, входив до ЦК Білоруської селянської партії, був інструктором мінського Білоруського національного комітету з організації національного та кооперативного життя в ігуменському повіті. У травні 1920 року Білоруською військовою комісією направлений у школу підхорунжих у Варшаві, після закінчення якої призначений інструктором в 1-й батальйон білоруських стрільців, евакуйованих із Мінська в Лодзь. Березень 1921 року – служив у польській армії, одночасно брав участь у білоруському національному русі. Один із лідерів правого радикального крила. У 1930 році звільнився в запас у званні поручика, переїхав до Вільнюса і почав суспільно-політичну і літературну діяльність. У 1930-х роках активно працював у Вільнюсі в білоруських національних організаціях та установах. Був секретарем Білоруського національного комітету, Центрального уряду Білоруського інституту господарства і культури. Один із організаторів і секретар Білоруської Націонал-Соціалістичної Партії (БНСП), у 1933-1937 роках – редактор партійної газети «Новий шлях». У 1939-40 роках – секретар Білоруської групи допомоги постраждалим від війни при Литовському Червоному Хресті, у липні 1941 року – скарбник Білоруського національного комітету у Вільно. Влітку 1941 року намагався відновити діяльність БНСП, але не отримав на це дозволу німецької окупаційної влади. У 1941-1943 роках у Мінську був редактором «Білоруської газети». У своїх публіцистичних статтях розробляв ідеологію білоруського націонал-соціалізму, виступав із антисемітськими матеріалами. На квартирі В.Козловського в 1943 році був убитий Фабіан Акінчіц, через кілька місяців (13.11.1943 р.) радянські партизани Іван Шнігір і Костянтин Немчик в редакції «Білоруської газети» вбили і В.Козловського[1]. В.Козловський похований на Кальварійському кладовищі.
Автор ряду книг з фізичного виховання, поетичних збірок.
- Немчик був арештований і загинув, Шнігіру вдалося втекти.
Бібліографія
- Філософія виховання суспільства. Вільнюс, 1927;
- Про фізичне виховання у білорусів. Вільнюс, 1928;
- Білоруські народні пісні з Сокольського повіту. Вільнюс, 1930;
- Плач Білоруської Країни матері за дітками своїх ренегатах. Вільнюс, 1930;
- Пут любові. Вільнюс, 1932;
- Шляхом боротьби. Вільнюс, 1935;
- Казюк на ярмарку: віршована розповідь з Казюкового ярмарку у Вільнюсі. Вільнюс, 1940.
Література
- Автобіографія / / Новий шлях. 1937. 15 червня. № 2 (23).
- Халецький Я. Під знаком Погоні: Спогади. Торонто, 1976. С. 31-92.
- Чигрин С. «Прийде той час — до своїх я повернуся …» / / Нива. 1995. 22 січня.
- Козак П. Козловський Владислав / / Білоруський націоналізм: Довідник. — Мн., 2001.
- http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2015/2/312.pdf