Владислав Умінський

Владислав Ян Умінський (пол. Władysław Jan Umiński, 10 листопада 1865(18651110), Пшедеч 31 грудня 1954, Варшава) — польський письменник-фантаст та автор книжок для дітей та молоді, а також публіцист та популяризатор науки. За подібність у сюжетах літературних творів письменника часто називають польським Жулем Верном.[1][2] Разом із Єжи Жулавським, Антонієм Ланге та Стефаном Грабінським вважається основоположником наукової фантастики в польській літературі.[3][4]

Владислав Умінський
пол. Władysław Umiński
Ім'я при народженні Władysław Jan Umiński
Народився 10 листопада 1865(1865-11-10)
Пшедеч
Помер 31 грудня 1954(1954-12-31) (89 років)
Варшава
·пневмонія
Поховання
Громадянство Російська імперія Польща
Національність поляк
Діяльність прозаїк, поет
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Мова творів польська
Роки активності 18911954
Напрямок проза
Жанр фантастичний роман, повість, оповідання, науково-популярні твори
Magnum opus «Позаземні світи»
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)

Біографія

Владислав Умінський народився в невеликому містечку Пшедеч в убогій міщанській сім'ї. Його батько походив із зубожілої шляхетської родини, та був художником, який імовірно не мав постійного джерела прибутків, мати майбутнього письменника працювала вчителькою. У сім'ї, крім Владислава, було ще троє дітей.[3][4] У зв'язку із значною фінансовою скрутою у 1874 році сім'я Умінських переїжджає до Ченстохови, а пізніше до Варшави, де розпочав навчання у гімназії. У цей момент помирає його батько, залишивши сиротами чотирьох дітей. Але Владислав Умінський продовжує навчання в школі, найбільше приділяючи увагу літературі та географії, а також захоплюючись конструюванням різних технічних новинок. У 19 років він уперше сконструював діючу модель літака.[3]

Після завершення навчання в гімназії Умінський проходить військову службу, а пізніше вступає на природничий факультет Санкт-Петербурзького університету.[1] Після завершення навчання він деякий час працював у лабораторії музею промисловості та сільського господарства у Варшаві, в якому деякий час співпрацював із Марією Склодовською. Пізніше Умінськй заробляв на життя складанням книжкових каталогів у бібліотеці Варшавської політехніки, а також у компанії з буріння артезіанських свердловин.[4] Також Владислав Умінський співпрацював із виданнями «Tygodnik Ilustrowany» (в якому вів рубрику «Z ruchu naukowego»), «Kurier Codzienny», «Wędrowec», «Wieczory Rodzinne», «Tygodnik Mód i Powieści», «Kurier Warszawski», «Prawda», «Czytelnia dla Wszystkich», у яких публікував свої перші твори.[3][4] Ще в 1889 році Умінський став одним із засновників аероклубу у Варшаві.[5][4] До цього гуртка належав також відомий польський художник, винахідник та авіатор-аматор Чеслав Танський.[6] Згідно даних частини джерел, саме Умінський є автором польського терміну для позначення літака — «samolot».[2][4] Одночасно Владислав Умінський публікував власні літературні твори та науково-популярні книжки.[3][2][4] Одночасно письменник багато подорожував, що допомагало йому в роботі над новими творами.[7]

Після Першої світової війни Владислав Умінський продовжує співпрацю із варшавськими друкованими виданнями, одночасно працюючи спочатку в міністерстві внутрішніх справ, а пізніше в управлінні кінематографії.[4][5] З початком Другої світової війни Умінський виїхав із Варшави разом із дружиною і донькою до Мілянувка, де й пережив окупацію Польщі. У післявоєнний час він повертається до столиці. Проте в 1946 році від лейкозу помирає його єдина дочка, а в 1950 році помирає дружина. Це призвело до того, що письменник майже припинив літературну діяльність. Останні роки життя він провів у самотності. Помер Владислав Умінський 31 грудня 1954 року від пневмонії.[3] Похований письменник на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.[4][5]

Літературна творчість

Владислав Умінський розпочав писати літературні твори ще навчаючись у гімназії, і його першим опублікованим твором стало оповідання «З Корсики» (пол. Z Korsyki), опубліковане у журналі «Przyjaciel Dzieci» у 1880 році.[1][3] Проте повноцінним початком його літературної діяльності вважається 1891 рік, коли вийшов друком його перший роман «Переможці океану» (пол. Zwycięzcy oceanu).[2][1] У творчості Владислава Умінського переважають мотиви пригодницької літератури, розповіді про подорожі[3][1], у тому числі й до полюсів Землі.[7] Проте найбільш відомим Умінський став завдяки своїм науково-фантастичним творам, за що він названий одним із засновників польської наукової фантастики, а також польським Жулем Верном.[1][7] Тематика його творів часто співпадала із тематикою французького письменника, подібними часто є й назви цих творів, зокрема «П'ять тижнів на повітряній кулі» Верна і «Повітряною кулею до полюса» (пол. Balonem do bieguna) Умінського, «Двадцять тисяч льє під водою» Верна і «У глибинах океану» (пол. W głębinach oceanu) Умінського, «Навколо світу за вісімдесят днів» Верна і «Літаком навколо світу» (пол. Samolotem dookoła świata) Умінського.[2][3] Основною відмінністю творчості Умінського від творчості Верна є те, що французький письменник писав виключно для дорослих, а польський письменник писав свої твори переважно для дітей і молоді. Також характерною особливістю творчості Умінського є те, що його твори мають виразно національний польський характер, і головними героями в них часто виступають поляки.[2][3] Після Першої світової війни письменник дещо зменшив кількість нових творів, причиною чого стало розчарування науково-технічним прогресом у післявоєнний час. Умінський у своїй пізній творчості більше висвітлював теми міжпланетних подорожей та контактів із іншопланетними цивілізаціями. Після Другої світової війни він видав лише один твір — роман «Позаземні світи» (пол. Zaziemskie światy), який і став його останнім закінченим твором.[2][3] Останній твір, над яким працював письменник — «Світ за тисячу років» (пол. Świat za lat tysiąc) — так і залишився незавершеним.[4][5]

Особисте життя

Владислав Умінський був одружений, у подружжя була одна дочка. Дочка Владислава Умінського померла в 1946 році від лейкозу. У 1950 році померла дружина Умінського.[3]

Нагороди

У 1952 році указом президента ПНР Болеслава Берута Владислав Умінський нагороджений офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі.[8]

Твори

  • Переможці океану" (пол. Zwycięzcy oceanu, 1891)
  • Повітряною кулею до полюса (пол. Balonem do bieguna, 1894)
  • Подорож без грошей (пол. Podróż bez pieniędzy, 1894)
  • У незнані світи (пол. W nieznane światy, 1895)
  • Мандрівний острів (пол. Wędrowna wyspa, 1895)
  • У країні людожерів (пол. W kraju ludożerców, 1896)
  • У пустелях Австралії (пол. W pustyniach Australii, 1896)
  • На хвилях Атлантики (пол. Na falach Atlantyku, 1897)
  • Від Варшави до Ойцова (пол. Od Warszawy do Ojcowa, 1897)
  • Громи і блискавиці. Наукові бесіди (пол. Pioruny i błyskawice, Pogadanki naukowe, 1897)
  • Що повинна знати освічена людина про електрику (пол. Co człowiek wykształcony o elektryczności wiedzieć powinien, 1899)
  • Подорож навколо світу пішки (пол. Podróż naokoło świata piechotą, 1899)
  • Подорож навколо Варшави (пол. Podróż naokoło Warszawy, 1901)
  • Таємничий вимпел і флібустьєри (пол. Tajemnicza bandera i flibustierowie, 1901)
  • Білий мандарин (пол. Biały mandaryn, 1903)
  • Лісова людина (пол. Człowiek leśny, 1903)
  • На вершинах (пол. Na szczytach, 1904)
  • Що слід знати про електрику. Популярний виклад (пол. Co należy wiedzieć o elektryczności, Wykład popularny, 1905)
  • Вигнанці (пол. Wygnańcy, 1906)
  • У чорній безодні (пол. W czarnej otchłani, 1908)
  • Пригоди малого австралійця (пол. Przygody małego Australijczyka, 1910)
  • У канадських лісах (пол. W puszczach Kanady, 1910)
  • У країні, де сходить сонце (пол. W krainie wschodzącego słońca, 1911)
  • Літаком навколо світу (пол. Samolotem naokoło świata, 1911)
  • Про електрику — популярний виклад (пол. O elektryczności – wykład popularny, 1911)
  • Кривавий хліб (пол. Krwawy chleb, 1912)
  • Сини лісу (пол. Synowie puszczy, 1912)
  • Хрест і півмісяць (пол. Krzyż i półksiężyc, 1913)
  • Після краю (пол. Po kraju, 1913)
  • Сучасне освітлення (пол. Oświetlenie współczesne, 1903)
  • Чарівний корабель (пол. Czarodziejski okręt, 1916)
  • Кривава доля (пол. Krwawa dola, 1918)
  • Військові пригоди (пол. Przygody wojenne, 1918)
  • У глибинах океану (пол. W głębinach oceanu, 1920)
  • Пригоди підводного човна та інші оповідання (пол. Przygody łodzi podwodnej i inne opowiadania, 1925)
  • Під польським прапором на автомобілі навколо світу (пол. Pod flagą polską samochodem naokoło świata, 1929)
  • Позаземні світи (пол. Zaziemskie światy, 1948)

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.