Владислав Умінський

Владислав Умінський народився в невеликому містечку Пшедеч в убогій міщанській сім'ї. Його батько походив із зубожілої шляхетської родини, та був художником, який імовірно не мав постійного джерела прибутків, мати майбутнього письменника працювала вчителькою. У сім'ї, крім Владислава, було ще троє дітей.[3][4] У зв'язку із значною фінансовою скрутою у 1874 році сім'я Умінських переїжджає до Ченстохови, а пізніше до Варшави, де розпочав навчання у гімназії. У цей момент помирає його батько, залишивши сиротами чотирьох дітей. Але Владислав Умінський продовжує навчання в школі, найбільше приділяючи увагу літературі та географії, а також захоплюючись конструюванням різних технічних новинок. У 19 років він уперше сконструював діючу модель літака.[3]

Після завершення навчання в гімназії Умінський проходить військову службу, а пізніше вступає на природничий факультет Санкт-Петербурзького університету.[1] Після завершення навчання він деякий час працював у лабораторії музею промисловості та сільського господарства у Варшаві, в якому деякий час співпрацював із Марією Склодовською. Пізніше Умінськй заробляв на життя складанням книжкових каталогів у бібліотеці Варшавської політехніки, а також у компанії з буріння артезіанських свердловин.[4] Також Владислав Умінський співпрацював із виданнями «Tygodnik Ilustrowany» (в якому вів рубрику «Z ruchu naukowego»), «Kurier Codzienny», «Wędrowec», «Wieczory Rodzinne», «Tygodnik Mód i Powieści», «Kurier Warszawski», «Prawda», «Czytelnia dla Wszystkich», у яких публікував свої перші твори.[3][4] Ще в 1889 році Умінський став одним із засновників аероклубу у Варшаві.[5][4] До цього гуртка належав також відомий польський художник, винахідник та авіатор-аматор Чеслав Танський.[6] Згідно даних частини джерел, саме Умінський є автором польського терміну для позначення літака — «samolot».[2][4] Одночасно Владислав Умінський публікував власні літературні твори та науково-популярні книжки.[3][2][4] Одночасно письменник багато подорожував, що допомагало йому в роботі над новими творами.[7]

Після Першої світової війни Владислав Умінський продовжує співпрацю із варшавськими друкованими виданнями, одночасно працюючи спочатку в міністерстві внутрішніх справ, а пізніше в управлінні кінематографії.[4][5] З початком Другої світової війни Умінський виїхав із Варшави разом із дружиною і донькою до Мілянувка, де й пережив окупацію Польщі. У післявоєнний час він повертається до столиці. Проте в 1946 році від лейкозу помирає його єдина дочка, а в 1950 році помирає дружина. Це призвело до того, що письменник майже припинив літературну діяльність. Останні роки життя він провів у самотності. Помер Владислав Умінський 31 грудня 1954 року від пневмонії.[3] Похований письменник на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.[4][5]

Владислав Умінський розпочав писати літературні твори ще навчаючись у гімназії, і його першим опублікованим твором стало оповідання «З Корсики» (пол. Z Korsyki), опубліковане у журналі «Przyjaciel Dzieci» у 1880 році.[1][3] Проте повноцінним початком його літературної діяльності вважається 1891 рік, коли вийшов друком його перший роман «Переможці океану» (пол. Zwycięzcy oceanu).[2][1] У творчості Владислава Умінського переважають мотиви пригодницької літератури, розповіді про подорожі[3][1], у тому числі й до полюсів Землі.[7] Проте найбільш відомим Умінський став завдяки своїм науково-фантастичним творам, за що він названий одним із засновників польської наукової фантастики, а також польським Жулем Верном.[1][7] Тематика його творів часто співпадала із тематикою французького письменника, подібними часто є й назви цих творів, зокрема «П'ять тижнів на повітряній кулі» Верна і «Повітряною кулею до полюса» (пол. Balonem do bieguna) Умінського, «Двадцять тисяч льє під водою» Верна і «У глибинах океану» (пол. W głębinach oceanu) Умінського, «Навколо світу за вісімдесят днів» Верна і «Літаком навколо світу» (пол. Samolotem dookoła świata) Умінського.[2][3] Основною відмінністю творчості Умінського від творчості Верна є те, що французький письменник писав виключно для дорослих, а польський письменник писав свої твори переважно для дітей і молоді. Також характерною особливістю творчості Умінського є те, що його твори мають виразно національний польський характер, і головними героями в них часто виступають поляки.[2][3] Після Першої світової війни письменник дещо зменшив кількість нових творів, причиною чого стало розчарування науково-технічним прогресом у післявоєнний час. Умінський у своїй пізній творчості більше висвітлював теми міжпланетних подорожей та контактів із іншопланетними цивілізаціями. Після Другої світової війни він видав лише один твір — роман «Позаземні світи» (пол. Zaziemskie światy), який і став його останнім закінченим твором.[2][3] Останній твір, над яким працював письменник — «Світ за тисячу років» (пол. Świat za lat tysiąc) — так і залишився незавершеним.[4][5]

Владислав Умінський був одружений, у подружжя була одна дочка. Дочка Владислава Умінського померла в 1946 році від лейкозу. У 1950 році померла дружина Умінського.[3]

У 1952 році указом президента ПНР Болеслава Берута Владислав Умінський нагороджений офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі.[8]

• Владислав Умінський на сайті encyklopediafantastyki.pl (пол.)