Вознесенський Флорівський жіночий монастир (УПЦ МП)
Вознесенський Флорівський жіночий монастир УПЦ (МП) (іноді Фролівський[1]) — найдавніший жіночий монастир Києва. Відомий з XVI ст., розташований на Подолі. Монастир первісно названий на честь святих Флора і Лавра, нині — Свято-Вознесенський Флорівський жіночий монастир.
 Вознесенська церква та дзвіниця | |
| 50°27′48″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д. | |
| Розташування |
Київ  Україна вулиця Фролівська, 6/8 |
|---|---|
| Конфесія | православ'я |
| Єпархія | Українська православна церква (Московський патріархат) |
| Тип монастиря | Жіночий монастир |
| Побудований на честь | Флор і Лавр |
 | |
|
| |
 Вознесенський Флорівський жіночий монастир у Вікісховищі | |
Історія
Перша письмова згадка у грамоті 1566 року короля Польщі Сигізмунда II Августа.
Залишався православним за доби польського панування. Володів землями, зокрема, у XIX ст. — Замковою горою, одна з назв якої тепер — Флорівська гірка. Гетьман Петро Сагайдачний наприкінці життя надав кошти для будівництва нової церкви при монастирі[1].
1710 року був об'єднаний з Вознесенським монастирем (той ліквідували в інтересах будівництва Старої Печерської фортеці, тепер на його місці Мистецький арсенал). Значної перебудови храм зазнавав після пожеж 1718 та 1811 років. Над його відновленням у 1811—1824 рр. працював архітектор Меленський.
До сьогодні збереглася значна частина монастирських будівель початку XIX ст.
Восени 2019 року для будівництва келій було зруйновано будинок Артинова у Подільському районі Києва. Він був збудований у 1809-1811 роках і є пам’яткою містобудування та архітектури за номером 18/13.[2]
На початку червня 2020-го року в монастирі було зафіксовано спалах коронавірусу, установу було закрито на карантин[3].
Духовне життя
Відомий благодійними та освітніми справами наприкінці XIX ст (діяли школа та лікарня для незаможних).
У XVII—XVIII ст. ігуменями монастиря ставали княгиня Катерина Милославська, графиня Апраксіна, княгиня Шаховська. Його послушницею була княгиня Наталія Долгорукова.
Ігуменя Флорівського монастиря Смарагда, написала відому серед православних вірян книгу «Благоговейные христианские размышления».
У Флорівському монастирі прийняла постриг Олександра Мельгунова, засновниця Серафимо-Дивіївського монастиря.
Служби відправляє священство Українська православна церква (Московський патріархат)[4].
Галерея
Вознесенська церква, 1732
Воскресенська церква, 1824
Територія монастиря
Дзвіниця, 1821
Церква Казанської Божої матері
Вознесенський монастир наприкінці XIX ст.
Примітки
- Яворницький Д. І. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний / В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 313. — ISBN 5-319-01072-9.
- Під виглядом реставрації у Києві розбирають стіни будинку-пам’ятки 1811 року. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 16 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
- У Києві новий спалах коронавірусу: жіночий монастир відправили на карантин. РБК-Украина (рос.). Процитовано 1 червня 2020.
- Фролівський монастир. www.alexandria.com.ua (ru-ru). Процитовано 22 травня 2017.
Джерела та література
- Білокінь С. І. Київський Свято-Флорівський Вознесенський жіночий монастир // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Вортман Д. Я. Київський Свято-Вознесенський монастир // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 266. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.