Флор і Лавр

Флор (Фрол) і Лавр — християнські мученики.

Диво про Флора і Лавра. Новгородська ікона кінця XV століття

За житієм Флор і Лавр були рідними братами. Вони жили у II столітті у Візантії, потім переселилися до Іллірії. За ремеслом брати були каменотесами (їхніми вчителями у цьому мистецтві були християни Прокл і Максим, від яких брати навчилися й богоугодного життя). Правитель послав братів до сусідньої області для роботи над споруджуваним язичницьким храмом. Святі працювали на будівництві, роздаючи зароблені гроші жебракам, самі ж дотримувалися суворого посту та невпинно молилися. Одного разу син місцевого жерця Мамертіна необережно підійшов до будівництва і уламок каменя потрапив йому в око, сильно пошкодивши його. Святі Флор і Лавр пообіцяли батьку юнака, що його син отримає зцілення. Вони взяли юнака до себе і настановили на віру у Христа. Після цього він одужав. Побачивши таке диво батько хлопця також увірував у Христа. Коли будівля храму була закінчена, брати зібрали християн, які допомагали при будівництві, розтрощили ідолів та поставили у східній частині храму святий хрест. Дізнавшись про це, начальник області засудив до спалення колишнього жерця Мамертіна з його сином та 300 християн. Мученики Флор і Лавр були кинуті у порожній колодязь й засипані землею. Через багато років святі мощі мучеників Флора і Лавра були знайдені нетлінними й перенесені до Константинополя.