Волинець Михайло Якович

Після закінчення загальноосвітньої школи Михайло Волинець у 1974–1975 роках навчався в гірничому професійно-технічному училищі міста Димитрова (нині Мирноград) Донецької області. Потім був призваний на строкову військову службу. Офіцер запасу. Після демобілізації з 1977 до 1983 року працював підземним електрослюсарем на шахті імені О. Стаханова В. О. «Красноармійськвугілля». Без відриву від виробництва закінчив Комунарський гірничо-металургійний інститут і здобув спеціальність гірничого інженера-електромеханіка. Після закінчення навчання працював гірничим майстром, помічником начальника дільниці і начальником дільниці на шахті імені О. Стаханова. З 1983 року Михайло Волинець обирався депутатом Красноармійської міської Ради народних депутатів двох скликань. У 1985 році був обраний головою профспілкового комітету шахти імені О. Стаханова. У 1989 році під час хвилі страйків у шахтарських колективах Михайло Волинець був знову переобраний головою профкому, що тоді було дуже рідкісним випадком.

У 1991 році, виконуючи рішення другого з'їзду шахтарів СРСР, Михайло Волинець створив первинну організацію Незалежної профспілки гірників на шахті імені О. Стаханова чисельністю 7500 чоловік. Того самого року очолив Міжрегіональне об'єднання НПГ, яке налічувало близько третини усіх членів НПГ в Україні.

У червні 1991 року Михайло Волинець був організатором установчої конференції Незалежної профспілки гірників України, що відбулась у місті Димитрові, але відмовився на той час очолити профспілку, віддавши перевагу роботі над зміцненням Міжрегіонального об'єднання НПГ.

Коли НПГУ опинилась в кризовій ситуації і її чисельність зменшилась на третину, у лютому 1999 року на другому з'їзді НПГУ Михайло Волинець за наполяганням колег дав згоду очолити профспілку. Також послідовно переобирався на посаду голови НПГУ на третьому та четвертому з'їздах. У 1997 році за участю НПГУ було створено всеукраїнське об'єднання вільних профспілок (тепер Конфедерація вільних профспілок України), яке очолив Михайло Волинець.

У квітні 2015 року виступив одним з ініціаторів і організаторів Соціальної платформи «Важливий кожен», у її складі презентував програму соціально-орієнтованих реформ у різних містах України[4][5][6].

Українець. Має двох дітей.

Березень 1998 — кандидат в народні депутати України від ПДЕСП, № 3 в списку. На час виборів: голова Незалежної профспілки гірників України, безпартійний.

Червень 2000 — кандидат в народні депутати України за виборчим округом № 36 Дніпропетровської області. З'явилося 53.0 %, «за» 6.5 %, 3 місце з 8 претендентів. На час виборів: голова Незалежної профспілки гірників України, безпартійний.

З 14 травня 2002 до 25 травня 2006 — народний депутат України 4-го скликання від «Блоку Юлії Тимошенко» (№ 14 в списку). Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

З 25 травня 2006 до 12 червня 2007 — народний депутат України 5-го скликання від «Блоку Юлії Тимошенко» (№ 14 в списку). Заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. 12 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.

З 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 — Народний депутат України 6-го скликання від «Блоку Юлії Тимошенко» (№ 15 в списку). Заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Кандидат у народні депутати від ВО «Батьківщина» на парламентських виборах 2019 року, № 20 у списку.[7]

З 29 серпня 2019 року — Народний депутат України 9-го скликання від ВО «Батьківщина», член фракції ВО «Батьківщина», Голова підкомітету з питань взаємодії з державними органами влади та громадськістю Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг.[8]

У квітні 2021 року журналістське розслідування програми «Схеми» Української редакції Радіо Свобода довело, що Волинець не вказав в декларації за 2020 рік джерело походження майже трьох мільйонів гривень на купівлю квартири у Печерському районі Києва[9]. Журналісти з'ясували, що у червні 2020 року Михайло Волинець продав за чотири мільйони гривень двокімнатну квартиру в Києві на Подолі та одразу придбав нове житло, із у півтора рази більшою площею в комплексі «Бульвар фонтанів» — елітній новобудові на Печерську, а також оформив на себе два паркомісця. Усе це коштувало депутату понад сім з половиною мільйонів гривень[10]. «Схеми» проаналізували декларації Волинця за 2019 та 2020 роки і стверджують, що зароблених депутатом коштів було недостатньо, щоб покрити різницю у 3 з половиною мільйони гривень для придбання більших апартаментів у Києві.

5 травня 2021 року на підставі фактів, викладених у розслідуванні «Схем», Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження через ймовірне недостовірне декларування народним депутатом Волинцем[11]. А Спеціалізована антикорупційна прокуратура подала до Вищого антикорупційного суду позов про цивільну конфіскацію активів Михайла Волинця. «…Зроблено висновок, що народний депутат України 9-го скликання у 2020 році придбав трикімнатну квартиру в місті Києві за відсутності відомостей про те, звідки у нього виявилося близько 3 млн гривень, яких не вистачало для такої купівлі, зважаючи на розмір законних доходів депутата», — пояснюють представники прокуратури[12]. 28 липня 2021 ВАКС прийняв і призначив справу до розгляду[13].

21 жовтня 2021 року Вищий антикорупційний суд України ухвалив рішення, яким відмовив у позові Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про цивільну конфіскацію активів народного депутата від фракції «Батьківщина» Михайла Волинця. Михайла Волинця визнано невиновним.

У 2004 році Михайлу Волинцю як голові Конфедерації вільних профспілок України присвоєно премію Американської федерації праці — Конфедерації виробничих профспілок (АФП-КВП) в галузі прав людини імені Джорджа Міні і Лейна Кіркленда «За самовідданість, хоробрість і лідерство у відстоюванні прав людини». Кошти з цієї премії Михайло Волинець перерахував на користь незалежних профспілок.

Також нагороджений орденом орденом «За заслуги» III ступеня (січень 2007)[14] та відзнаками «Шахтарська слава» II і III ступенів.

• Конфедерація вільних профспілок України
• Незалежна профспілка гірників України
• Об'єднання вільних профспілок України

• Сайт Конфедерації вільних профспілок України
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»
• Волынец Михаил Яковлевич, ЛІГА.Досье (рос.)