Волиця (Чортківський район)
Во́лиця — село Гримайлівської селищної громади Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Збруч, на північному сході району. До 2020 підпорядковане Калагарівській сільраді.
| село Волиця | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Тернопільська область | ||||
| Район/міськрада | Чортківський район | ||||
| Рада | Гримайлівська селищна громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1782 | ||||
| Населення | 303 | ||||
| Територія | 1.610 км² | ||||
| Густота населення | 188.2 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 48233 | ||||
| Телефонний код | +380 3557 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°16′28″ пн. ш. 26°13′02″ сх. д. | ||||
| Водойми | Збруч | ||||
| Відстань до районного центру |
47 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Гримайлів | ||||
| Відстань до залізничної станції |
23 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 48233, с. Калагарівка | ||||
| Карта | |||||
  Волиця | |||||
 Волиця | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Населення — 285 осіб (2003).
Символіка
Затверджена 23 жовтня 2020р. рiшенням №1303 XLII сесії сільської ради VII скликання. Автори - В.М.Напиткін, С.В.Ткачов, К.М.Богатов.
Герб
У зеленому щиті із чорною трикутною главою, відділеною срібною ниткою і обтяженою золотою восьмипроменевою зіркою, срібне колесо воза, супроводжуване по сторонах золотими рогами вола. Унизу картуша напис "ВОЛИЦЯ" і рік першої згадки "1574".
Роги вола і колесо чумацького воза – символ назви села, золота зірка – символ Полярної зорі, дороговказу для чумаків.
Прапор
На зеленому квадратному полотнищі з верхніх кутів до середини прапора виходить чорний трикутник, відділений тонкою білою смугою. На трикутнику жовта восьмипроменева зірка, на зеленому полі – біле колесо воза.
Історія
Перша письмова згадка – 1574 р. Назва походить, імовірно, від слова «віл»: за переказами, на території села було велике пасовище для волів.
Після 1-го поділу Речі Посполитої село з 1772 р. належало до Австрії (Тернопільський циркул). У 19 ст. – власність Кімельманнів. Протягом 1863-1920 рр. село – Скалатського повіту.
У листопаді 1918 р. в селі проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу. Протягом 1921-1939 рр. село Скалатського повіту Тернопільського воєводства. Діяли філії «Просвіти» та інших товариств.
У роки німецько-радянської війни в Червоній армії загинуло 23 чоловіки із села. 24 квітня 1949 р. у Волиці та сусідньому с. Калагарівка розповсюджені агітаційні антиколгоспні листівки. Репресій зазнали 44 мешканці села, зокрема,було засуджено до 10-25 років ув’язнення, 19 осіб закатовані у тюрмах і концтаборах НКВС); депортовано у Сибір 20 осіб.
Із березня 1959 р. до грудня 1962 р. село належало до Скалатського району, згодом до січня 1965 р. – Підволочиського. До 2020 - Гусятинського району.
Пам'ятки
Аннозачатіївська церква, перша пол. XVII ст. Пам’ятка архітектури національного значення. Охоронний № 1576. Дзвіниця, дерев'яна.
Церква споруджена на початку 1990-х, на місці старої дерев'яної церкви 1750р.
Дерев'яна дзвіниця
Пам'ятники
Встановлено пам’ятний знак на честь скасування панщини 1848 р. (відновлений у 1990 p.); насипана символічна могила Борцям за волю України (відновлена у 1992 p.).
Література
- В. Гаджук. Волиця / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.— С. 297.
- Гаджук, В. Волиця [Текст] /В. Гаджук, В. Щавінський // Тернопільщина: історія міст і сіл : в 3 т. Т. 2. Тернопіль, 2014. С. 48-49: фот.