Калагарівка

Калага́рівка — село Гримайлівської селищної громади Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на сході району, на правому березі річки Збруч (на лівому березі сусідом Калагарівки є селище міського типу Сатанів). До 2020 центр сільради, якій були підпорядковані села Волиця та Крутилів. До Калагарівки приєднано хутір Чехова.

село Калагарівка
Герб Прапор
Село Калагарівка. По центру церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Село Калагарівка. По центру церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада Гримайлівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA61060110080071097
Основні дані
Засноване 1581
Населення 685
Територія 1.540 км²
Густота населення 444.81 осіб/км²
Поштовий індекс 48233
Телефонний код +380 3557
Географічні дані
Географічні координати 49°15′18″ пн. ш. 26°14′29″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 251 м[1]
Водойми Збруч
Відстань до
районного центру		 32 км
Найближча залізнична станція Гримайлів
Відстань до
залізничної станції		 23 км
Місцева влада
Адреса ради 48233, с. Калагарівка
Сільський голова Вейко Володимир Богданович[2]
Карта
Калагарівка
Калагарівка
Мапа

 Калагарівка у Вікісховищі

Населення — 711 осіб (2003).

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської та давньоруської культур.

Перша писемна згадка — 1560.

До 1939 року діяли «Просвіта» та інші українські товариства.

1947 року ланковому місцевого колгоспу імені Сталіна Петрові Бабію першому в історії комсомольської організації Тернопільської області надали звання Героя Соціалістичної Праці. Бабій зібрав по 619 центнерів цукрових буряків з гектара на площі 2 гектари [3][4].

Символіка

Затверджений 23 жовтня 2020р. рішенням №1303 XLII сесії сільської ради VII скликання. Автори - В.М.Напиткін, С.В.Ткачов, К.М.Богатов.

Герб

Щит перетятий хвилясто зеленим і срібним, у першій частині три срібні квітки яблуні, одна і дві, у другій червона мурована стіна з відчиненою брамою, у брамі чорний смолоскип із золотим полум'ям з червоною облямівкою. Унизу картуша напис "КАЛАГАРІВКА" і рік першої згадки "1560".

Герб означає розташування в Медоборах біля річки Збруч, сади біля села, а також легенду про підземний хід до Сатанова.

Прапор

Квадратне полотнище, розділене хвилястою горизонтальною смужкою на три частини – зелену, білу і муровану червону (57:6:57). На верхній смузі три білі квітки яблуні в горизонтальний ряд.

Пам'ятки та пам'ятники

Є церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1920).

Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967), насипано символічну могилу борцям за волю України (1992).

За переказами, у селі є льох, з якого починається підземний хід, що веде на лівий берег Збруча — до Сатанівської фортеці [5].

  • Дерев'яна церква 1784 року. Польська поштівка.
  • Краєвид на Калагарівку з Сатанова. Зліва водяний млин.
  • Панорама Калагарівки

Соціальна сфера

Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.

Охорона природи

Село межує з національним природним парком «Подільські Товтри».

Відомі мешканці

Уродженці

Примітки
  1. weather.in.ua
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 27 вересня 2010.
  3. Тернопільська область після війни. Архів оригіналу за 15 квітня 2010. Процитовано 3 липня 2010.
  4. Івасюта М. К. Нариси історії колгоспного виробництва в західних областях Української РСР. — К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1962. — С. 119—120.
  5. Колесниченко Тетяна. Великий льох. На подвір'ї звичайної селянської хати схований хід у Сатанівську фортецю. Архів оригіналу за 31 грудня 2011. Процитовано 3 липня 2010.
  6. Калагарівка. castles.com.ua. Процитовано 16 травня 2021.

Література
  • В. Гаджук, В. Уніят, о. М. Шаварин. Калагарівка / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 12. — ISBN 966-528-199-2.
  • Звідтам, де ріжкаті панують (лист із Калагарівки від 17 лютого 1922 року) // Свобода. — 1922. — 27 березня. — С. 3.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.