Волога

ВОЛОГА ВУГІЛЛЯ — баластна домішка, наявність якої знижує теплотворну здатність вугілля. Для практичних цілей застосовують таку класифікацію видів вологи вугілля:

• з о в н і ш н я — включає адсорбційну та капілярну, яка може видалятися механічними засобами та термічною сушкою — це частина загальної вологи, яка видаляється при його висушуванні до повітряно-сухого стану;

• волога п о в і т р я н о — с у х о г о вугілля — головним чином є адсорбційно-зв'язаною, що перебуває в гідродинамічній рівновазі з навколишнім середовищем (рівнозначний показник — гігроскопічна волога);

• з а г а л ь н а В.в. — сумарна величина зовнішньої та гігроскопічної вологи вугілля;

• п і р о г е н е т и ч н а волога вугілля — та волога, яка не видаляється з вугілля та його мінеральних домішок при температурах визначення загальної вологи та її складових, але видаляється в процесах термічного розкладу вугілля (коксування, напівкоксування, прокалювання);

• г і д р а т н а — волога мінеральних домішок вугілля.

Розрізняють також вологу аналітичної проби — вміст вологи в пробі з крупністю зерен менше 0,2 мм. Загальна волога в розрахунку на робочий стан вугілля — один з головних показників його якості. Масова частка її знижується з підвищенням ступеню метаморфізму вугілля від 60% та більше в м'якому вугіллі бурому, до 40-17% у щільному вугіллі бурому, від 16 до 3-5% у кам'яному; в антрацитах Wrt коливається в межах 4−6%. У неокисненому кам'яному вугіллі та антрацитах значення близькі до величин максимальної вологоємкості W_max, в окисненому кам'яному і бурому вугіллі W_max та Wrt можуть суттєво відрізнятися.

ВОЛОГІСТЬ ГІРСЬКИХ ПОРІД — міра насиченості водою пор, тріщин та інш. пустот гірських порід у природних умовах. Розрізняють вагову вологість гірських порід — відношення маси води, що міститься в зразку, до його маси після висушування; об'ємну вологість гірських порід — відношення об'єму води в зразку до об'єму зразка; приведену вологість — відношення об'єму води в зразку породи до об'єму її скелета; відносну вологість гірських порід — відношення об'єму води в зразку до об'єму пор в ньому. Вологість в лабораторних умовах визначається ваговим методом (висушування породи при 10⁵−1¹⁰ °C і подальше її зважування), в масиві гірських порід — методами, що базуються на кореляції різних фізичних властивостей породи (теплопровідності, електропровідності та ін.) з вологістю гірських порід. Найбільшу здатність насичуватися вологою мають торф, буре вугілля, туф, глина, лес. У залежності від мінерального і ґранулометричного складу порід, форми частинок та ін. співвідношення кількості різних видів води в породах може бути різним. Наприклад, піски містять в основному гравітаційну воду; глини, лес і суглинки — молекулярну і капілярну. У кварцових пісках вміст молекулярної води бл. 0,2%, в лесі 5%, в глинах 10-30%. Волога гірських порід — одна з найважливіших характеристик порід і корисних копалин. Зволоження гірських порід змінює практично всі їхні фізичні властивості. Вологість корисних копалин регламентується державними стандартами.

ВОЛОГІСТЬ ТВЕРДИХ ГОРЮЧИХ КОПАЛИН — міра насиченості горючих копалин водою, як правило відсотковий вміст загальної вологи у вугіллі (антрациті тощо). Визначається відношенням маси зовнішньої вологи та вологи повітряно-сухого вугілля до маси вихідної проби вугілля. Вологість твердих горючих копалин пов'язана як з генетичними факторами торфо- і вуглеутворення та умовами залягання вугілля в надрах, так і з засобами їх видобутку, зберігання і переробки. Вся волога, яка міститься у твердих горючих копалинах, які знаходяться у природних умовах, називається природною (W_пр). Розрізняють загальну вологість на суху масу (Wdt) або загальну робочу вологість (W_tr) видобутого вугілля. При зберіганні вугілля у відкритих приміщеннях частина вологи втрачається за рахунок випаровування і має назву зовнішньої (W_ex), волога, яка залишається при цьому у вугіллі — гігроскопічна волога (W_h), або волога повітряно-сухого палива. Внутрішню або гігроскопічну вологу називають також адсорбційною, лабораторною або вологою аналітичної проби (Wa). Аналітичною називають пробу, відібрану та підготовлену до аналізу відповідно до вимог стандартів з розміром частинок менше 0,2 мм. Викопне вугілля, з якого видалена зовнішня волога, називають повітряно-сухим, якщо видалена і внутрішня волога — абсолютно сухим. Вологість твердих горючих копалин залежить від генетичного типу і ступеня вуглефікації. Вологість аналітичної проби (W_a) становить: торфу — до 30-45%; бурого вугілля: гуміти — 5-25%, ліптобіоліти — 5-8%, сапропеліти — 4-8%; кам'яного вугілля Донбасу марок: Д — до 9%, Г — до 5%, Ж — до 3,5%, К — до 2,5%, ОС — до 1,5%, П — до 1,0%, А — до 4,0%, ліптобіоліти — 1,5-3,0%, сапропеліти — до 2,5%, горючі сланці — 4,5%. В одному і тому ж вугіллі найбільшу вологість має вітриніт, найменшу — фюзиніт (інертиніт). Вологість вугілля впливає на його технологічні та фіз.-хім. властивості — окиснення, самозаймання, спучування, хід процесу коксування тощо.

Сушильна шафа (лабораторне обладнання) - використовується при визначенні вологості гірських порід, вугілля тощо

Методи визначення вологості твердих горючих копалин стандартизовані і в основному пов'язнані з процесом сушки. Розрізняють звичайні і пришвидшені методи визначення вологості твердих горючих копалин. Крім того, розроблені способи визначення масової частки вологи методом дистиляції, на основі контролю електропровідності вугілля у високочастотному електричному полі. Останні використовуються для автоматичного контролю вологості вугілля в його потоці (на конвеєрі). Див. вологомір.

• Вологість
• вологість абсолютна
• вологість відносна
• максимальна молекулярна вологоємність

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.