Володимир Андрійович (князь волинський)

Володимир Андрійович (1118 — 28 січня 1170[1]) — князь Білогородський (1150), Дорогобузький (1150 —1152, 1156—1170), Пересопницький (1150—1152), Берестейський (1154—1156). Син Андрія Володимировича Доброго, онук Володимира Мономаха та половецького хана Тугоркана.

Володимир Андрійович
Князь дорогобузький
1150 — 1152
Попередник: Володимир Мстиславич
Наступник: Володимир Мстиславич
1156 — 1170
Попередник: Володимир Мстиславич
 
Народження: 1118(1118)
Смерть: 28 січня 1170
Поховання: Київ
Рід: Рюриковичі
Батько: Андрій Володимирович Добрий
Мати: донька Тугоркана

Життєпис

Син одного з молодших Мономаховичів, досить рано залишився без батька (той помер у 40 років) і став таким чином князем-ізгоєм за чинним порядком спадкування. Рання біографія Володимира багато в чому визначалася угодою, досягнутою його батьком з іншим молодшим Мономаховичем — Юрієм Довгоруким, разом з яким Андрій боровся проти старших племінників, Мстиславичів, ще в 1130-х роках. Суть угоди полягала в тому, що Юрій обіцяв по смерті Андрія, який князював багато років на Волині, забезпечити отримання волинського престолу його сином Володимиром, в надії на що Володимир діяв у союзі з Юрієм, коли той боровся проти Ізяслава Мстиславича за велике князювання і на той час ще київські південноруські волості (1146–1154). Однак, Ізяславу вдалося, в тому числі за допомогою правителів Угорщини та Польщі, з якими він перебував у родинних зв'язках, затвердити Волинське князівство за своїми нащадками. Володимиру вдавалося княжити лише в удільних центрах на Волині, які він отримував спочатку від Юрія, який захопив їх, а потім від спадкоємця Ізяслава — Мстислава.

За версією Л. Войтовича після виведення Ізяславом Мстиславичем з Волині Святослава Ольговича в 1146 до переводу Ізяславом на Волинь з Новгорода Святополка Мстиславича в 1148 волинським князем був Володимир Андрійович, проте, інші джерела не містять відомостей про це.

Тіло князя було перевезене до Києва, поховане в монастирській церкві св. Андрія 15 лютого.[2]

Родина та діти

Дружина:

Відомості про нащадків відсутні.

Примітки
  1. Абрамчук, Микола (2010). Князі Білгорода (Київського). Поліграфкнига. с. 232 – 245.
  2. Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 26

Посилання

Джерела
  • (рос.)А. Е. Пресняков. Княжое право в Древней Руси. Лекции по русской истории. Киевская Русь. — М.: Наука, 1993. — 634 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.