Володимир Бойко (професор)

Народився 28 грудня 1892 року в селянській сім'ї у Чернихівцях біля Збаража. Студіював у Київському та Львівському університетах. Працював довгі роки гімназійним професором в Україні. На еміграції викладав українську мову та літературу й історію в українській гімназії у Карлсфельді, а потім у Берхтесгадені в Німеччині, яку очолював Володимир Радзикевич[2]. У Канаді викладав на курсах українознавства у Монтреалі й Гамільтоні.

Під час окупації російськими військами західної України, в роки Першої Світової війни, він був заарештований за «мазепинство» і засланий до Сибіру. У 1917 році повернувся до Києва, де він повністю включився до розбудови української державності. Він служив у рядах Січових Стрільців і Армії УНР, боронив Київ від більшовиків.

Польська поліція заарештувувала його у зв'язку із замахом на польського куратора Львівської шкільної округи Станіслава Собінського. З 1941 року його також розшукували органи НКВС.

• Дружина — Марія Колянківська, донька пароха греко-католицької церкви отця Колянківського.
• Сини — Бойко Роман Володимирович та Бойко Богдан Володимирович
• Донька — Плав'юк Ярослава Володимирівна (1926)
• Зять — Плав'юк Микола Васильович (1927—2012), Президент УНР в екзилі (1989–1992)[3]