Станіслав Собінський

Народився в м. Золочеві, центрі повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська монархія (нині райцентр Львівської області, Україна).

Освіту здобув у Кракові. У 1909–1917 роках працював директором реальної школи у м. Тарнобжегу, пізніше отримав посаду у міністерстві духовних справ і освіти у Варшаві. Був засновником курсів для вчителів початкових класів, автором декількох підручників з географії, історії та педагогіки. У останніх роках життя працював куратором Львівської шкільної округи (охоплювала Львівське, Тернопільське та Станиславівське воєводства)[1].

Відзначився як ідеолог і практик жорсткої політики полонізації на західноукраїнських землях. На думку українського історика Зиновія Книша, використовував нечесні методи для адміністративного тиску та закриття українських шкіл. У 1925—1926 роках за його ініціативи у Галичині було закрито близько 2000 українських народних шкіл. Причиною вбивства Собінського стала неможливість легального вирішення проблеми української освіти за польського панування.[2]

Був убитий пострілом у голову 26 жовтня 1926 року. Замах на Собінського здійснили боївкарі УВО Богдан Підгайний (здійснив постріл) і Роман Шухевич (револьвер дав осічку), хоча польською владою з мотивів засліпленого шовінізму були схоплені та засуджені за кривосвідченнями і сфальшованими доказами інші люди — невинні Іван Вербицький і Василь Атаманчук.[2]

Похований на полі № 1 Личаківського цвинтаря у Львові.

• Святослав Липовецький (6 липня 2012). Українська мова, польський чиновник і куля в його голові. Історична правда. Архів оригіналу за 7 серпня 2012. Процитовано 7 липня 2012.
• Степан Шухевич. «Моє життя. Спогади». — Лондон: Українська видавнича спілка, 1991. — книга у е-бібліотеці «Чтиво».