Волохівка

Село Волохівка знаходиться на лівому березі річки Вовча, біля балки Караїчний Яр, по якій протікає безіменна річка, є міст. На протилежному березі знаходиться село Бочкове, нижче за течією примикає село Караїчне.

• Село Волохівка має більш ніж 300 річну історію. Якщо сусідні села Бочкове і Караїчне були селами вільними, і заселялися вихідцями з Курської області, то Волохівка була кріпацькою.Валаський правитель Дмитро Кантемир на початку XVIII ст. склав таємний політичний та військовий договір на входження Молдови до Росії, та протидії молдовських військ Порті (Туреччині).Але в 1711 році російські війська підтримувані молдаванами зазнали нищівної поразки під Станілештами від 200 тисячної армії турок та татар. Кантемир з боярами та з сотнями солдат, щоб уникнути полону повинні були шукати нову батьківщину. Петро І змушений був надати маєтки з землею та будинками на території в основному сучасної Харківської області,в тому числі і на цих землях. Від назви їхньої батьківщини — Валахії — за селом закріпиласа назва Волохівка. Молдавський дворянин Врємєв Федір Тимофійович був особисто знайомий з Дмитром Кантемиром. Швидше за все це предок тих Врємєвих які були записані дворянами в Курській губернії в 1626 році, а в Молдові був досить великий прошарок росіян та українців. Спираючись на енциклопедію Брокгауза и Ефрона узнаємо,що молдавський дворянин і капітан Федір Тимофійович Врємєв (народ. в 1680 р., ├ в 1744 р.), приїхав в Росію в 1726 році, на запрошення князів Кантемирів. За іншими даними це відбулося раніше – в 1715 році. Коли він прибув то на місці майбутнього маєтку вже було 2-3 десятка хат вихідців – черкас з Центральної України та Задніпров’я. Федір Тимофійович мав синів – Івана,Олександра та Мирона.Найбільш відомий –майор Мирон Федорович Врємєв – поміщик Волохівки. Йому належали землі не тільки в Волохівці але і в Валуйському повіті. По наказу Конної канцелярії і особисто Катерини II він побудував Деркульський кінний завод, став його управителем і за 10 років кількість елітних коней \перських, англійських, німецьких…\ зросла в 8 разів. В 1783 році в Волохівці йому належало 83 кріпосних душ.В 1774 році Мирона Врємєва внесли в список дворян Харківської губернії. В 1777 році звільнився з державної служби і більшу увагу став приділяти маєтку .В 1796 році було закладено церкву Різдвяно - Богородичну, яку розбудовували дружина  Врємєва (Арапова) Єлізавєта Матвіївна та його син Олександр Миронович Врємєв. Читаючи Ревізьку казку 1816 року про перебування дворових людей і селян в слободі Волохівка Вовчанського повіту Слобідсько Української губернії поміщика підполковника Олександра Мироновича Врємєва ми зустрічаємо в основному українські прізвища: Зарудний, Моргуненко, Козаченко, Кривошеєнко, Мудраченко, Хижняк, Панасенко, Смага, Бабаченко, Верещака, Бишенко, Булавенко, Зеленський, Антоненко, Калениченко, Коровченко, Мірошник, Кулик, Таратущенко, Масюренко, Булавінов, Дехтеренко, Данченко, Ільяшенко, Чернишенко, Масюра. В 1816 році в Волохівці 571 житель - 278 чоловіків і 293 жінки.
• Після молдавських поміщиків Врємєвих настала черга столичних поміщиків. Це були Козлянінови – давній російський дворянський рід. При них Волохівка  стала центром волості . Кількість жителів була найбільшою за весь період існування населеного пункту. Григорій Федорович Козлянінов народився в 1789(1793) році. Дата вступу на військову службу невідома, вихований в Першому кадетському корпусі, звідки було звільнено прапорщиком у 1812 році.Брав участь  у війнах з французами 1812-1814 роках і турками 1828 року (при осаді Варни) в якості артилерійського  офіцера. Генерал-майор з 25 червня 1833 року, генерал-лейтенант з 1 жовтня 1842 року.   При Козлянінових маєток більшу частину року не бачив господарів. Так в холодну пору син генерала Федір Григорович Козлянінов живе в Санкт-Петербурзі по вулиці Олексіївській 12. Нині особняк Ф. Г. Козлянінова розташований на вулиці Писарєва будинок 12 є пам'яткою архітектури. Було назначено управляючого. Григорій Федорович Козлянінов велику увагу приділяв  Різдвяно-Богородичній церкві, яку  він всіляко розбудовував. Григорій Федорович Козлянінов помер 15 лютого 1851 року. На його прохання він був  захоронений на території  Різдвяно-Богородичної церкви слободи Волохівки Вовчанського повіту. На жаль після приходу більшовиків  могила була пограбована, кістки викинуті. Після смерті генерал –лейтената маєтком управляла його дружина – Ганна Олександрівна Козлянінова, відома ще тим, що  в 1865 році побудувала Благовіщенську церкву в слободі Благодатній. При ній в 1869 році в  Волохівці  87дворів -308 осіб чоловічої статі  і 325 –жіночої. До початку ХХ століття кількість жителів збільшиться майже вдвоє. Наступним паном став Козлянінов Федір Григорович (1846- після 1916). . З унтер-офіцерів училища випущений корнетом в лейб-гвардії Кінний полк. У 1867 був підвищений до поручика, в 1870 р в штабс-ротмістра, в 1874 р ротмістром, в 1878 р  полковник. У 1879 р був звільнений зі служби за домашніми обставинами. Відомий колекціонер пам'яток  військової старовини і зброї. У шлюбі з Єлизаветою Володимирівною, уродженої  Десятовою (? -1929, Париж), мав синів Володимира (1881-1959, Париж) і Бориса (1890- 1974) та дочку Тетяну, які кожне літо були в Волохівці. Будується панський дім. Благо – є свій цегельний завод. В Різдвяно-Богородичній церкві встановлено новий іконостас за проектом відомого архітектора – Олександра Івановича фон Гагена( https://wolochivka.at.ua/publ/) В церкві  в 1903 році 2438  прихожан, 36 десятин землі .Священник Яков Власовський, псаломщик – Антоній Стефановський, церковний староста  Ігнатій Богачьов. Закладено панський сад. Біля річки Вовчі посаджено великі дерева: клени, липи, ясени, дуби, пірамідальні тополі. Кущі: бересклет, жовта акація, багато видів бузку. Висаджено з лісу весняні квітучі рослини. Перед садом – плодовий сад з яблунь, груш, вишень, слив, смородини, дуже велика ділянка полуниць. Весь сад сплановано, є доріжки, бесідки. Зроблено штучний ставок,в якому вода періодично змінюється. Він обкладений  бетонними плитами. По його берегам висаджено троянди, гладіолуси, багаторічні квіти. Приглядають за садом декілька садівників. Пани з дітьми та гостями гуляють не тільки пішки, а інколи і верхи на чистопородних конях,які є в господарстві.
• За даними на 1864 рік у власницькій слободі, центрі Волохівської волості Вовчанського повіту, мешкало 633 особи (308 чоловіків та 325 жінок), налічувалось 87 дворових господарств, існували православна церква та цегельний завод[1].
• З давніх часів село умовно розділялося на ділянки такі як «Козинівка», «Городок», «Масальщина». Цей умовний поділ збережено й до цього часу.
• Станом на 1967 в селі проживало 497 осіб. На території села розташована центральна садиба колгоспу ім. Енгельса, за яким було закріплено 4446 га сільськогосподарських угідь[2]. Господарство спеціалізувалось на вирощуванні овочів, зернових і технічних культур. По врожайності овочів артіль займала одне з перших місць у районі. Існували механічна майстерня по ремонту сільськогосподарської техніки, крупорушка, олійниця. У Бочковому працює цегельний завод. Колгосп очолював Герой Соціалістичної Праці А. Ф. Бєлінський[2].У селі - восьмирічна школа, 2 бібліотеки, клуб на 200 місць. При школі створено музей. Бочкове та Волохівка відомі в районі таким видом художнього промислу, як вишивка[2].
• Станом на 1 січня 2021 року в селі працює школа - Волохівський ліцей, в складі якого є і дитячий садочок, є бібліотека, пошта, дві крамниці. розташоване правління агрофірми "Фаворит".

• Романцов Ігор Сергійович (1982-2014) — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

• Історія міст та сіл УРСР (рос.)
• Погода в селі Волохівка
• Волохівської школи
• ВОЛОХІВКА-СЛОБОЖАНЩИНА-УКРАЇНА

3. Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона — В 86 полутомах с иллюстрациями и дополнительными материалами, С.-Петербург, 1890—1907.