Волін Олексій Михайлович

Народився 6 [18] жовтня 1898(18981018) року в селі Круподеринцях (тепер Лубенського району Полтавської області, Україна). У 1919 році закінчив студію при Таганрозькому драматичному театрі.

На сцені дебютував в 1920 році в Петроградському театрі мініатюр «Летюча миша». Працював в театрах Таганрога, Краснодара, Ставрополя. Протягом 1926—1934 років — в театрі «Шахтарка Донбасу»; у 1934—1967 роках — актор Харківського російського драматичного театру.

Могила Олексія Воліна.

Помер в Харкові 3 травня 1975 року. Похований в Харкові на Міському кладовищі № 2.

в театрі

• Чебутикін («Три сестри» Антона Чехова);
• Робінзон, Муравецький, Шмага («Безприданниця», «Вовки та вівці», «Без вини винні» Олександра Островського);
• Расплюєв («Весілля Кречинського» Олександра Сухово-Кобиліна);
• Боцман («Оптимістична трагедія» Всеволода Вишневського);
• Швандя («Любов Ярова» Костянтина Треньова);
• Сеньйор Бальбоа («Дерева вмирають стоячи» Алехандро Касони);
• Дулітл («Пігмаліон» Бернарда Шоу).
• Голова Укому («Шторм» Володимира Білль-Білоцерківського);
• Печенєгов («Вороги» Максима Горького);
• Купріянов («Неспокіна старість» Леоніда Рахманова);

в кіно

• Федір, робітник — «Страта» (1934);
• Піп — «Назар Стодоля» (1936)[1];

• Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями;
• Народний артист УРСР з 1956 року.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 131. — ISBN 5-88500-042-5.;
• Андреєва О. О. Волін Олексій Михайлович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.