Воїслав Мар'янович

Воїслав Мар'янович (босн. Vojislav Marjanović, 1912  ?) югославський футболіст, що грав на позиції півзахисника воротаря. Відомий виступами у складі клубів «Славія» (Сараєво) і «Желєзнічар» (Сараєво).

Воїслав Мар'янович
Особисті дані
Народження 1912(1912)
Смерть невідомо
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1932–1940 «Славія» (Сараєво) 80 (0)
1945–1947 «Желєзнічар» (Сараєво)19(0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра

Грав у складі футбольного клубу «Славія» (Сараєво), що виступав у вищому дивізіоні чемпіонату Югославії. В 1936 році став срібним призером першості. Того року команди були поділені на п'ять груп, переможці яких виходили у фінальний турнір, де мало виступати 8 команд. «Славія» попередньо не вийшла у фінальний турнір, посівши третє місце у групі[1]. Через суперечності між клубами фінальний турнір не був проведений. Ряд сильних команд відмовились грати. Організатори вирішили розіграти титул чемпіона між клубами, що залишились за кубковою системою. У підсумку «Славія» дісталась фіналу, де поступилась команді БСК — 0:0, 0:1[1]. На рахунку Мар'яновича 8 матчів у кубковому турнірі[2].

Фіналіст Зимового кубка 1939 року — передвісника кубка Югославії. Турнір проводився взимку 1938—1939 років. «Славія» перемогла загребські ХАШК (0:1, 3:0) і «Конкордію» (2:2, 2:0), а також пройшла в півфіналі «Граджянські» завдяки технічній перемозі[3]. Фінальні матчі проти «Югославії» були зіграні через рік у січні 1940 року і принесли перемогу команді з Белграду — (1:5, 0:0). Воїслав у фінальних матчах не виступав, проте був учасником всіх чотирьох поєдинків попередніх стадій турніру[3].

Ще раз став призером чемпіонату Югославії у сезоні 1939–1940. 20 найсильніших команд були поділені на дві групи — сербську і хорватсько-словенську. «Славія» стала третьою у сербській лізі, а потім також посіла третє місце і у фінальному турнірі для шести команд[4]. На рахунку Мар'яновича 9 матчів у фінальному турнірі[5].

Завдяки третьому місцю у чемпіонаті, «Славія» отримала можливість виступити у престижному центральноєвропейському Кубку Мітропи 1940, у якому того року брали участь лише клуби з Угорщини, Югославії і Румунії, через початок Другої світової війни. У чвертьфіналі «Славія» зустрічалась з сильним угорським «Ференцварошем». В домашньому матчі команда з Сараєво сенсаційно перемогла з рахунком 3:0, завдяки двом голам найбільш відомого нападника клубу Милана Райлича і голу Бранко Шаліпура[6]. У матчі-відповіді лідер «Ференцвароша» Дьордь Шароші, який не грав у першій грі, забив 4 голи, а його команда перемогла з рахунком 11:1 і вийшла у півфінал[7].

Пізніше виступав у команді «Желєзнічар» (Сараєво). У 1945—1947 роках зіграв у чемпіонаті 19 матчів[8].

В 1945 році брав участь у складі збірної республіки Боснія і Герцеговина у першому післявоєнному чемпіонаті Югославії. Боснія і Герцеговина з рахунком 1:6 програла Хорватії[9].

Статистика виступів

Статистика виступів у кубку Мітропи

Розіграш Стадія Дата та місце
проведення
Команда 1 Рахунок Команда 2 Голи
1 1940 1/4 19.06.1940
Сараєво
Славія (Сараєво) 3:0 Ференцварош
2 1940 1/4 23.06.1940
Будапешт
Ференцварош 11:1 Славія (Сараєво)
Всього у кубку Мітропи20

Трофеї і досягнення


Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.