Всебічне регіональне економічне партнерство

З початку Азійської фінансової кризи 1997—1998 рр. АСЕАН, будучи одним з центральних гравців в регіональній економічній інтеграції в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР), стала ініціатором спільного подолання економічного спаду. Також почався пошук можливостей подальшого поглиблення зв'язків в регіоні, як партнера країни особливо хотіли бачити Японію, що має фінансові можливості підтримати держави Південно-Східної Азії[4] Таким чином, загальна проблема, яка проявилася у вигляді економічної кризи, стала головною причиною створення в 2001 р на основі існуючого регіонального інтеграційного об'єднання (РІО) нового партнерства, що включає ще 3 країни: Китай, Республіку Корея і Японію. Партнерство вирішено було назвати АСЕАН + 3 або Східноазійська угода про вільну торгівлю, (EAFTA). Надалі з'явилася нова пропозиція співпраці — АСЕАН + 6 або Комплексне економічне партнерство Східної Азії, (CEPEA), що включало також Австралію, Індію і Нову Зеландію . Пропозиція по заснуванню CEPEA було висунуто Японією під час II саміту країн Східної Азії у січні 2007 р зі створенням Інституту економічних досліджень для АСЕАН і Східної Азії (ERIA)[5]. Ці механізми призначалися для взаємної підтримки лібералізації і співробітництва.

Подальший аналіз переваг виявив, що країни Східної Азії могли отримати значну користь від CEPEA, причому, чим більше всебічним була б угода, тим більше вигод від нього варто було очікувати. У порівнянні з іншими альтернативами в регіоні об'єднання виглядало вельми привабливо[6]

В 2009 р спільна дослідницька група з представників АСЕАН, Австралії, Індії, Китаю, Нової Зеландії, Республіки Корея і Японії рекомендувала лідерам, які працюють над CEPEA, продовжувати поглиблювати економічну інтеграцію, звужуючи розриви і досягаючи сталого розвитку.

На IV Східно-Азійському Саміті у жовтні 2009 р посадовим особам було запропоновано розглянути обидва інтеграційних об'єднання — EAFTA і CEPEA. У листопаді 2011 р АСЕАН закінчила дебати, запропонувавши власну модель — ВРЕП.

Замість того щоб працювати із заздалегідь визначеним складом учасників, ВРЕП засноване на відкритому приєднанні, що дозволило б кожному з партнерів АСЕАН (Австралії, Індії, Китаю, Нової Зеландії, Республіці Корея і Японії) брати участь або з початку створення об'єднання, або пізніше, коли вони будуть готові приєднатися. Партнерство також буде відкрито для зовнішніх економічних партнерів[7].

Розуміючи важливість зміцнення східноазійської економічної інтеграції, лідери країн ACEAH у листопаді 2011 р схвалили роботу над створенням ВРЕП, а у листопаді 2012 р на XXI саміті ACEAH прийшли до остаточної думки, що ВРЕП несе в собі можливості ширшої і активнішої взаємодії у порівнянні з вже існуючим в рамках АСЕАН.

Метою переговорів по ВРЕП було оголошено досягнення сучасної, всеосяжної, якісної і взаємовигідної угоди в рамках економічного партнерства між членами АСЕАН і її партнерами по ЗВТ. Станом на кінець 2015 р переговори поширювалися на торгівлю товарами, послугами, інвестиційне співробітництво, економічне і технічне взаємодія, захист прав інтелектуальної власності (ІС), розвиток конкуренції, створення механізму врегулювання суперечок, електронну комерцію[8] Привабливим моментом при формуванні ВРЕП вважається принцип відкритого доступу до інтеграційного об'єднання і офіційного членства, тоді як EAFTA і CEPEA застосовували б пільговий режим тільки після оформлення членства нової держави. Крім того, ВРЕП висловило готовність у перспективі включити в об'єднання і країни, що не належать до Східної Азії, наприклад, центральноазійські держави. Фактично ВРЕП вже реалізує цей принцип, запросивши до свого складу Індію, яка, строго кажучи, відноситься до Південної Азії[9].

Місце країн-учасниць ВРЕП у глобальних рейтингах, 2015

Додатково показники країн позначені кольором. Розшифровка кольорів представлена у наступній таблиці.

Згідно з даними таблиці, переважаюча частина країн АСЕАН знаходяться на середньому рівні розвитку людського потенціалу (значення в межах 0,5-0,8) за винятком Сингапуру з найвищим індексом людського розвитку (0,912). Розглядаючи той же показник у інших учасників ВРЕП, варто зазначити, що переважають країни з високим індексом (більше 0,8) — Австралія, Нова Зеландія, Республіка Корея і Японія. При оцінці умов ведення бізнесу спостерігається значний розрив між учасниками ВРЕП. Так, Сингапур і Нова Зеландія очолюють рейтинг легкості ведення бізнесу, в той час як, наприклад, М'янма (167) і Лаос (134) демонструють далеко несприятливі умови для підприємницької діяльності. Розташування країн у рейтингу глобальної конкурентоспроможності також виявляє значний розрив між країнами: різниця між максимальним і мінімальним значенням становить 2,4 пункти (Сингапур (5,7) і М'янма (3,3). Показовим також виступає глобальний інноваційний рейтинг, який знову визначає лідируючі позиції розвинених країн у плані стимулювання інновацій (зокрема Сингапуру, Республіки Корея, Нової Зеландії, Австралії і Японії). Проте, для більшості країн ВРЕП характерні низькі індекси інноваційного розвитку.

Економічний потенціал країн-учасниць ВРЕП, 2014

Примітка: Витрати на НДДКР: 2002 (Камбоджа, Лаос, М'янма), 2007 (Філіппіни), 2011 (Австралія, В'єтнам, Індія, Нова Зеландія), 2012 (Малайзія, Сингапур), 2013 (Індонезія, Китай, Таїланд, Південна Корея, Японія).[18]

Аналіз табличних даних дозволяє зробити декілька висновків. В 2014 потенційні країни-учасниці ВРЕП представляли 49 % населення і 19 % всієї території світу. Внесок окремих країн-учасниць у новий інтеграційний блок різний. В рамках АСЕАН найбільшою економікою можна вважати Індонезію, яка забезпечує близько 40 % сумарного ВВП об'єднання, а також є одним з лідерів у зовнішній торгівлі серед країн АСЕАН. Проте економічний потенціал вже значно вище у форматі АСЕАН + 3: валовий продукт становить 24,3 % від світового показника, проти 3,3 % у АСЕАН, а з приєднанням ще трьох країн до партнерства частка підвищиться приблизно до 29 %. Всебічне економічне партнерство країн Східної Азії може стати одним з найзначніших торгових блоків: потенційно партнерство зможе охопити третину світової торгівлі. Найбільший внесок вносять: Китай — 11,7 % світового експорту, Японія — 3,6 %, Республіка Корея — 3,3 % в 2014. У свою чергу інвестиційний потенціал країн об'єднання також можна назвати високим. Так, в 2014 р сукупний приплив іноземних інвестицій в економіки країн ВРЕП склав 28,5 % від світового показника, а відтік інвестицій — 23,6 %. Китай є як найбільшим реципієнтом, так і інвестором капіталу в об'єднанні, його питома вага становить приблизно 37 % у сукупному обсязі припливу і відпливу іноземного капіталу об'єднання. Варто зазначити, що Китай є лідером в об'єднанні за абсолютними витратами на НДДКР, які в 2013 р склали 0,2 трлн дол., Проте у відносному вираженні це лише четвертий результат (2 % ВВП). Лідерами за цим показником у відносному вираженні є Республіка Корея (4,1 % ВВП) і Японія (3,5 % ВВП), які одночасно займають лідируючі позиції у світовому рейтингу країн за рівнем відносних витрат на НДДКР (1 і 5 місце, відповідно)[25].

Всебічне регіональне економічне партнерство на етапі створення є найбільшим РІО за такими показниками як ВВП і чисельністю населення, випереджаючи ЄС і НАФТА. ВРЕП охопить половину світового населення. Проте що стосується ВВП на душу населення, ВРЕП значно відстає від найбільших інтеграційних об'єднань і має показник рівний 6,5 тис. дол., Що в 7 разів менше показника НАФТА, а також в 2 рази менше показника АСЕАН. Таким чином, ВРЕП випереджає інші РІО за масштабами, проте сильно відстає від них за рівнем добробуту.

ВРЕП як перспективний регіональний блок має високі показники обсягів торгівлі порівняно з іншими РІО. З 2001 по 2014 рр. експорт країн блоку ВРЕП виріс з 20,5 % до 27,5 % світового експорту і з 19,3 % до 28,1 % світового імпорту[28]. Важливим є розширення внутрішньо регіональної торгівлі країн-потенційних членів.[29].

Мета — створення «ЗВТ +» в АТР.

Основні принципи, які покладені в основу функціонування ВРЕП:

1. Як загальна концепція, так і конкретні дії організації мають відповідати принципам і нормам СОТ;
2. У своїй практичній діяльності ВРЕП необхідно ретельно враховувати відмінності партнерів, проявляючи особливу обережність відносно найслабіших з них;
3. ВРЕП має бути відкрито для країн поза його зони, в тому числі партнерів за двосторонніми угодами і вільну торгівлю.

Під економічним співробітництвом регіону розуміється зовнішня торгівля, а також переміщення інвестицій в межах об'єднання. Нижче представлені дані, які показують яскраво виражене зростання внутрішньорегіональної торгівлі між країнами ВРЕП.

Динаміка внутришньорегіонального експорту товарів країн ВРЕП, 2002—2014 рр

Обсяг внутрішньорегіональної торгівлі в ВРЕП у 2002—2014 рр. виріс в 5 разів. Рівень внутрішньо регіональної торгівлі хоч і має позитивну динаміку, за той же період зріс лише на 4 процентних пункти і становить менше 50 % від товарного експорту країн ВРЕП.

Збільшення інтенсивності взаємних товаропотоків у переважній більшості країн ВРЕП сприяє прискоренню інтеграційних процесів у регіоні. Найактивніше процес переорієнтації зовнішньоекономічних зв'язків на регіональний ринок розгортається в Австралії, Брунеї, Індонезії, Камбоджі, Лаосі, Малайзії і Філіппінах. Усередині формується об'єднання країни в основному торгують машинами та обладнанням (30 % внутрішньо регіональної торгівлі), мінеральними продуктами (17 %), а також недорогоцінними металами (8 %), хімічної (6 %) і текстильної (5 %) продукцією (дані за 2014 р .)

Протягом 2010—2014 рр. спостерігається зростання обсягів зовнішньоторговельного обороту між країнами-учасницями партнерства. Лідерами з експорту та імпорту товарів в рамках об'єднання є КНР, Японія і Республіка Корея, проте для них значимість зовнішньої торгівлі з партнерами по ВРЕП помітно нижче в порівнянні з малими економіками об'єднання.

Країни-учасниці ВРЕП займають велику частку у загальному експорті таких держав, як Бруней-Даруссалам (94 %), М'янма (93 %), Лаос (83 %) і Австралія (76 %) і в імпорті в таких країнах, як Лаос (95 %), М'янма (94 %), Камбоджа (84 %), Бруней-Даруссалам (81 %) і В'єтнам (74 %). Це обумовлено тим, через торгові бар'єри що скасовуються розвинені країни отримають додатковий ринок збуту продукції, а найменш розвинені країни — доступ на ринки розвинених країн і підвищення конкурентоспроможності власної продукції. Так зовнішньоторговельний оборот В'єтнаму з країнами, що входять в ВРЕП, з 2010 р по 2014 р збільшився на 86 %, Лаосу — на 132 %, М'янми — на 194 %, Камбоджі — на 316 %.

На частку країн-учасниць ВРЕП доводиться 14,7 % світових накопичених інвестицій (2014 р.). За період 2007—2014 рр. обсяг інвестування всередині регіонального об'єднання збільшився з 9,4 млрд дол. до 23,9 млрд дол.

Взаємний приплив ПІІ у країнах ВРЕП в 2007—2014 рр., млрд дол.[48]

Основними інвесторами серед країн-учасниць об'єднання є країни АСЕАН + 3: Японія, Республіка Корея і КНР. Найбільшими реципієнтами — країни, що входять до складу АСЕАН + Китай

Напрямки ПІІ між країнами ВРЕП за 2012-2014 рр][49]

Японія за 2012—2014 рр. інвестувала в країни АСЕАН понад 60 % своїх прямих закордонних інвестицій: 20 % — в Китай і менше 10 % — в Індію. Республіка Корея за 2012—2014 рр. направила 13,4 млрд дол. інвестицій в країни АСЕАН: близько 7 млрд дол. — в Китай і понад 3 млрд дол. — в Індію.

Спільними інтересами для всіх країн-учасниць ВРЕП є лібералізація торгівлі для зниження вартості продукції, виходу на нові ринки збуту і, отже, нарощування експортно-імпортних потоків, розширення інвестиційного співробітництва, налагодження політичних і економічних зв'язків між окремими державами для підвищення рівня добробуту в країнах-учасницях ВРЕП.

При прогнозуванні результатів участі країн в об'єднанні на 2030 р виконаному К. Ітакура, використаний наступний сценарій: зниження тарифів на 75 %, полегшення транспортування товарів, зниження бар'єрів торгівлі послугами на 7 %[50].

Аналізуючи таблицю, можна зробити висновок про те, що всі країни-учасниці збільшать свій реальний ВВП після вступу в ВРЕП в результаті лібералізації торгівлі та стимулювання припливу інвестиції в регіон. Після того, як інвестиційні зобов'язання учасників вступлять в силу, ризик країни кожного учасника знизиться, що викличе подальше зростання реального ВВП і припливу інвестицій в регіон. Крім того, завдяки лібералізації торгівлі відбудеться зростання взаємної торгівлі, і в цілому збільшення добробуту в більшості країн-учасниць ВРЕП.

Трійка лідерів — бенефіціарів по кожному з 5 напрямків:

• Добробут: Камбоджа + 3,2 %, Республіка Корея + 2,8 %, В'єтнам + 1,7 %
• ВВП: Камбоджа + 8,0 %, Республіка Корея + 3,9 %, Таїланд + 3,1 %
• Експорт: Камбоджа + — 6,4 %, Республіка Корея + 5,9 %, Таїланд + 5,3 %
• Імпорт: Республіка Корея + 9,3 %, Камбоджа + 6,8 %, Таїланд + 6,1 %
• Інвестиції: Республіка Корея + 22,4 %, Камбоджа + 20,2 %, Таїланд + 7,7 %

Таким чином, найбільшу економічну вигоду від створення ВРЕП отримають такі країни, як Камбоджа, Республіка Корея і Таїланд, найменшу — Філіппіни. Далі вони розглянуті докладніше:

Динамічний розвиток АТР обумовлює інтерес країн інших регіонів до створення з ним зон вільної торгівлі. ВРЕП і Транстихоокеанське партнерство (ТТП) — багатосторонні ініціативи, які об'єднують ключових гравців цього регіону, проте паралельний розвиток цих ініціатив може призвести не до зміцнення співробітництва, а до поляризації обстановки в регіоні. Учасники угоди по ТТП — Канада, Мексика, США в Північній Америці, Перу і Чилі в Південній, Бруней, В'єтнам, Малайзія, Сингапур, Японія в Азії, а також Австралія і Нова Зеландія. Існує думка, що ідея ВРЕП просувалася Китаєм як альтернатива ТТП і розвивалася в рамках боротьби Китаю і США за вплив у регіоні[58]. У той же час не виключається і сценарій співробітництва, хоча вступ КНР до ТТП або США до ВРЕП малоймовірно. Не виключено, що конкуренція між ВРЕП і ТТП може привести до конфліктів між розвиненими і країнами, що розвиваються в АТР.

Формат ВРЕП не включає вимог, що значно виходять за рамки зобов'язань в СОТ країн-учасниць переговорів. Крім того, планується лібералізація торгових режимів з урахуванням національної специфіки і різниці в рівнях розвитку економік країн-учасниць. Саме істотні диспропорції в рівні економічного розвитку є основним джерелом протиріч в переговорах по формуванню ВРЕП: в рамках партнерства яскраво виражений поділ сторін на розвинені і країни що розвиваються. До перших можна віднести Австралію, Бруней, Нову Зеландію, Республіку Корея, Сінгапур, Японію. До другої групи входять В'єтнам, Індія, Індонезія, Камбоджа, Китай, Лаос, Малайзія, М'янма, Таїланд, Філіппіни. Наявність подібного розриву в рівні розвитку країн ВРЕП робить вкрай складним для учасників переговорного процесу досягнення консенсусу з багатьох питань (тарифи, доступ на ринок послуг, митні процедури тощо) Навіть за умови обговорення перехідних періодів і спеціальний та диференційний режими для менш розвинених країн[59].

Існують також відмінності у підходах до визначення ступеня відкритості ринків. У деяких учасників викликає занепокоєння той факт, що до спочатку заявленим 3 розділів переговорів (торгівля товарами, торгівля послугами, інвестиції) під тиском окремих країн (Японія, Республіка Корея, Австралія, Нова Зеландія) додалися нові розділи, що включають спірні питання у галузі ІВ (зокрема, патентний захист фармацевтичної продукції) та у галузі екології (жорсткі екологічні стандарти і розширення доступу на ринки екологічних товарів)[60].

Через що, можливо, в підсумкову угоду не будуть включені розділи, присвячені держзакупівлям і трудовим стандартам, що викликає невдоволення Австралії і Нової Зеландії[61].

Багатьом іншим учасникам угоди також доведеться піти на поступки. ВРЕП, наприклад, становить загрозу Індії, так як воно спрямоване на заохочення приватизації і надання прав великим корпораціям, що може обмежити здатність держави регулювати внутрішню політику в інтересах суспільства. Через що громадяни Індії виступали проти входження у ВРЕП. Крім того, для успіху переговорів Індії доведеться піти на суттєві поступки у галузі зниження тарифів і патентного права. Китаю, можливо, доведеться взяти на себе зобов'язання у галузі підвищення транспарентності технічного регулювання та розширення сфер застосування міжнародних стандартів, удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності, а також погодитися на лібералізацію деяких галузей сектора послуг (фінансових, телекомунікаційних). У багатьох аспектах на істотні поступки доведеться піти країнам — членам АСЕАН, особливо тим, які не беруть участі в переговорах про формування ТТП. Ці поступки стосуватимуться лібералізації тарифів, торгівлі послугами, ПІІ, технічних бар'єрів, правил конкуренції. Так як Австралія, Нова Зеландія, Японія, Республік Корея підтримують і будуть виступати з пропозиціями глибокої лібералізації практично в усіх напрямках (крім сільського господарства і субсидій в рибальстві), а також з урахуванням того, що перші три країни є учасниками транстихоокеанський партнерства, взаємні поступки можуть призвести до розширення вільної торгівлі і зниження протекціонізм а в інших сферах у порівнянні із зобов'язаннями в діючих ЗВТ АСЕАН + 1, що може привести до значних втрат деяких учасників угоди[59].

• Азіатсько-Африканський коридор зростання
• Міжнародний транспортний коридир «Північ-Південь»
• ініціатива «один пояс, один шлях»
• НВЗДА
• В3W
• Експортно-кредитне агентство