Всеволод Олександрович
Все́волод Олекса́ндрович (? — після 1245) — князь белзький (1241—1245). Представник Волинської гілки дому Мономаховичів з династії Рюриковичів. Єдиний син белзького князя Олександра Всеволодовича. Кузен руського короля Данила Романовича. Брав участь у битві під Ярославом на боці Данила (1245). Інформація про дружину відсутня. Мав єдину доньку — Гремиславу, згодом видану за опольського князя Болеслава І[1]. Прадід опольського князя Володислава ІІ, який після вигасання династії Романовичів у Руському королівстві керував його землями як «господар і дідич Руської землі»[2].
| Всеволод Олександрович | ||
| ||
|---|---|---|
| 1241 — 1245 | ||
| Попередник: | Олександр Всеволодович | |
| Наступник: | Лев I Данилович | |
| Народження: | невідомо | |
| Смерть: | Після 1245 | |
| Рід: | Рюриковичі, Мономаховичі | |
| Батько: | Олександр Всеволодович | |
| Мати: | N Володимирівна | |
| Діти: | Гремислава | |
Імена
- Все́волод Олекса́ндрович — в українській історіографії з іменем по батькові.
- Все́волод ІІІ — у західній історіографії з номером правителя
- Всесла́в ІІІ Белзький — за назвою князівства.
Біографія
Точний рік і місце народження Всеволода невідомі. Він був сином белзького князя Олександра Всеволодовича від доньки великого князя київського Володимира Рюриковича.
17 серпня 1245 року Всеволод брав участь у Ярославській битві на боці волинського князя Данила Романовича проти сил угорців, поляків та галицької боярської опозиції на чолі з Ростиславом[3]. В ході битви Всеволод допомагав двірському Андрію стримувати сили Ростислава, але змушений був відступити до Сяну, до стану Данила. Літопис так описує ті події:
Ростислав, отож, виладнавшись до бою, перейшов глибокий яр,— він бо йшов супроти Данилового полку,— але Андрій-двірський постарався, щоб він не зітнувся з Даниловим полком. Прискоривши хід, Андрій зітнувся з військом Ростиславовим кріпко: списи так ламалися об броню, наче це були удари грому, і з обох же сторін многі, упавши з коней, померли, а інші поранені були сильними ударами списів. Данило тоді послав на поміч йому, Андрієві, двадцять вибраних мужів. І хоча боярин Василій Глібович і князі Всеволод Олександрович та Мстислав Глібович, не маючи змоги помогти Андрієві, побігли обидва назад до Сяну, але Андрій, що зостався з невеликою дружиною, в'їжджаючи, кріпко боровся з ними[4].
Дата й місце смерті Всеволода не відомі. Войтович припускає, що він помер після 1245 року.
Сім'я
- Батько: Олександр (?—після 1234), князь белзький (1195—1208, 1215—1233), володимирський (1208, 1209—1215)
- Матір: N Володимирівна, донька великого київського князя Володимира Рюриковича
- Дружина: невідома
- Донька: Гремислава (після 1284—після 1302) ∞ Болеслав I, князь опольський
Примітки
- Войтович 2006: 503, 511.
- Мельник І. Шлюб для заснування династії // Zbruč. — 17.02.2016.
- ПСРЛ, Т. 2. Стб. 798-799.
- Літопис руський... 1989: 403.
Джерела
- Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.2. III. Ипатьевская летопись. Санкт-Петербург, 1843.
- Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. Київ: Дніпро, 1989.
- Войтович Л. 3.15. Волинська гілка Мономаховичів. Болохівські князі. Острозькі. Заславські. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). — Львів : Інститут українознавства, 2000.
- Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти . — Біла Церква, 2006.