Вугільна промисловість України

Географічно вугільні запаси зосереджені в п'яти областях України — насамперед у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській. Переважна частка запасів вугілля зосереджена в Донецькому вугільному басейні. Вугілля характеризується порівняно великою зольністю — близько 25 % і високою сірчистістю — 2,5 %.

Запаси вугілля зосереджені також у Львівсько-Волинському, Дніпровському басейнах, а також у Новодмитріївському родовищі Дніпровсько-Донецької западини та Ільницькому, Рокосовському родовищах Закарпатської вугленосної площі. Кам'яне вугілля розповсюджене в Донецькому і Львівсько-Волинському басейнах, буре вугілля — в Дніпровському, Донецькому басейнах, Дніпровсько-Донецькій западині й на Закарпатській вугленосній площі[1].

За геологічними запасами викопного вугілля Україна посідає перше місце в Європі та восьме у світі. Розвідані запаси вугілля в Україні становлять 34,0 млрд. т у. п. або близько 50 млрд. т (станом на 1998 р.). Прогнозні запаси — близько 120 млрд. т. У структурі балансових запасів представлені всі марки — від вугілля бурого до високометаморфізованих антрацитів. Питома вага марок вугілля становить (%):

• буре (Б) — 6,6;
• довгополуменеве (Д) — 22,4;
• газове (Г) — 36,1;
• газово-жирне (ГЖ) — 4,1 %;
• жирне (Ж) — 4,7 %;
• коксівне (К) — 3,1 %;
• опіснене спікливе (ОС) — 3,3 %;
• пісне (П) — 8,4;
• антрацити (А) — 11,3 %.

Видобуток кам'яного вугілля розпочався в Україні з 1721 року, поступово він набрав розмаху і досяг свого піку у 1976 році. Його ріст видно з таблиці:

•  — 2014— 2021 роки не враховані видобутки на окупованій Росією територією України.

Історія вугільної промисловості України налічує понад 120 років.

Найбільший видобуток зафіксовано у 1976 р — 218,1 млн. т, на 2007 рік — 75,5 млн. т. При цьому по Мінвуглепрому видобуто 42,2 млн. т. (Донецька область — 19,3 млн. т, Луганська — 19,4 млн. т).

Шахтний фонд становить на травень 2008 р. 160 шахт, з них 140 — державні. У 1991 р. нараховувалося 276 шахт.

Виробнича потужність наявного шахтного фонду у 2007 р. — 95 млн. т вугілля на рік. У 1991 р. — 193 млн т.

Кількість діючих лав МВП у 2007 р. — 253 , в тому числі комплексно-механізованих вибоїв — 143.

Навантаження на діючий очисний вибій становить: завдання 790 т на добу (реально у 2007 р. — 742 т на добу).

Продуктивність праці робітника (2007 р.). — 21,9 т/місяць.

Середня глибина розробки вугільних пластів — понад 720 м. Близько 20 % шахт працюють на горизонтах 1000—1400 м.

Середня товщина вугільного пласта — близько 1 м. У Донбасі близько 85 % вугілля укладено в пластах потужністю до 1,2 м.

Залягання пластів: пологе (65 %) і крутоспадне (35 %).

Фактори небезпеки: 90 % шахт небезпечні за метаном, 60 % — за вибухами вугільного пилу; 45 % — за раптовими викидами; 22 % — за самозайманням вугілля. У 2002 р. коефіцієнт травмування становив на 1 млн т 26,7 осіб, коефіцієнт смертельного травматизму — 3,3 осіб. Кількість професійних захворювань −56 тис. осіб.

Людський потенціал вугільної галузі. За останні 16 років чисельність працівників у галузі зменшилася на 640 тис. осіб (74 % загальної кількості) і сьогодні становить близько 224 тис. осіб.

Оплата праці гірників: У 2002 р. середня заробітна плата українського шахтаря по Мінвуглепорому становила 564 грн. (прожитковий мінімум на той час — 365 грн.), у 2007 році середня заробітна плата українського шахтаря — менше 2 000 грн. Серед 14 перших вуглевидобувних країн — це один з найгірших показників. У 2008 р. відбулося зростання середньої заробітної плати на 18 % — до 2683 грн. Прогнозується, що після прийняття закону України «про підвищення престижності шахтарської праці» вже у 2009—2010 рр. середня заробітна плата на підземних роботах складе 5019 грн., гірників очисного вибою — 6370 грн., прохідників — 6010 грн.

Загальна кредиторська заборгованість вугледобувних підприємств перевищує 7 млрд. грн., більшість із них — банкрути.

• 1996 р. — початок реструктуризації на основі 253 вугледобувних і вуглепереробних підприємства створено 32 державні холдингові компанії (ДХК).
• 1997—1999 рр. — обсяг видобутку — 81,0 млн т. Бюджетні кошти виділяються тільки для підтримки стабільного обсягу видобутку.
• 2000—2003 рр. — перші спроби приватизації (шахта «Комсомолець Донбасу»), прийняття програми «Українське вугілля», укрупнення вугільних підприємств: 32 ДКХ створили 21 державне підприємство.
• з 2004 р. — Створення національної акціонерної компанії «Вугілля України» та ліквідація після повернення підприємств у сферу управління Мінвуглепрому України.
• 2020 р. — прийнято рішення, що збиткові державні шахти буде закрито упродовжи 10 років.[13]
• 2020 р. — для розслідування причин збитковості підприємств вугільно-промислового комплексу Верховна Рада створила тимчасову слідчу комісію.[14]

• Концепція розвитку вугільної промисловості України
• Реструктуризація вугільної промисловості
• Концепція реформування вугільної галузі України
• Вугільна промисловість
• Історія вуглевидобутку на Донбасі
• Історія освоєння мінеральних ресурсів України
• Список країн за виробництвом вугілля
• Програма підтримки Європейським Союзом вугільної галузі України
• Донбасшахтобуд
• Трест «Донецькшахтопроходка»
• Вуглезбагачувальні фабрики України
• Травматизм у гірничій промисловості

• http://www.uceps.org/ukr/journal_pos.php?y=2003&cat=8&pos=130
• http://www.uceps.org/journal.php?y=2003&cat=66
• https://web.archive.org/web/20101029202132/http://www.db.niss.gov.ua/docs/energy/147/index6.htm

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Вугільна промисловість України і Польщі: сучасний стан та перспективи / Володимир Білецький, Анна Козловська // Схід. — 2008. — № 7. — С. 3–10