Вулиця Лемківська (Львів)

Ву́лиця Лемківська — вулиця в Шевченківському районі Львова, в місцевості Підзамче, що сполучає вулиці Замарстинівську та Хімічну. Прилучаються вулиці Кушевича, Тесленка.

Вулиця Лемківська
Львів
Вулиця Лемківська у Львові
Вулиця Лемківська у Львові
Місцевість Підзамче
Район Шевченківський
Колишні назви
Млинарська (Мюлен Ґассе), Замкова нижча (Унтере Шлос Ґассе),
Дорога до Домса, Млинарська,
Ґермана Якуба, Гімназіумґассе, Германа
австрійського періоду (українською) Мюлен Ґассе, Унтере Шлос Ґассе
австрійського періоду (німецькою) Muhlen Gasse, Untere Schloss Gasse
польського періоду (польською) Zamkowa niższa, Młynarska, Droga do Domsa,
Młynarska, Hermana
радянського періоду (українською) Германа
радянського періоду (російською) Германа
Загальні відомості
Протяжність 365 м
Координати початку 49°51′05″ пн. ш. 24°01′37″ сх. д.
Координати кінця 49°51′16″ пн. ш. 24°01′35″ сх. д.
Поштові індекси 79019[1]
Транспорт
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади приватна християнська школа «Перлина»
Медичні заклади Поліклінічне відділення № 1 1-ї міської клінічної лікарні імені Князя Лева
Поштові відділення ВПЗ № 19 (вул. Замарстинівська, 30)[1]
Забудова класицизм, сецесія, конструктивізм, промислова, сучасна 2010-х років
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Історія та назва

Вулиця виникла у другій половині ХІХ століття й до 1863 року мала назву Млинарська (або на австрійський манер Мюлен Ґассе, бо вела до млина «Марія Гелєна» Філіппа, що розташовувався на місці теперішнього будинку на вулиці Лемківській, 9. У 1864 році вулиця отримала нову назву — Замкова нижча (або на австрійський манер Унтере Шлос Ґассе), радше через своє розташування. Упродовж 1864—1871 років — Дорога до Домса, оскільки вела до броварні власника нафтових та озокеритних копалень у Бориславі Роберта Домса, 1871—1911 років — Млинарська. У 1911 році вона була перейменована на вулицю Якуба Ґермана, на честь львівського підприємця та мецената Якуба Германа й залишалася під цією назвою до 1943 року, коли під час німецької окупації перейменована на Ґімназіумгассе, оскільки прямувала до колишньої 5-ї міської народної гімназії імені Гетьмана Станіслава Жолкевського, що була розташована в будинку на вулиці Самуїла Кушевича, 5. Після війни, 1944 року повернена передвоєнна назва — вулиця Якуба Ґермана. Свою теперішню назву — Лемківська ця невеличка вулиця отримала з приходом радянської влади у 1946 році[2].

Забудова

Вулиця забудована кам'яницями, спорудженими на початку XX століття, присутній радянський конструктивізм (буд. № 28), сучасна житлова забудова 2010-х років (буд. № 26), а також на вулиці присутня промислова забудова[3].

Будинки

№ 1. — за польських часів була перукарня Чернера.

№ 2, 4, 6, 8, 12. — житлові будинки споруджені у другій половині XIX століття. Власником будинку № 4 у 1871 році був Абрагам Бріфер, а 1889 року — його спадкоємці. У 1890-х роках власником будинку були Адамовські, і зокрема, після смерті Ксавери Адамовської, нерухомість мала перейти у спадок її синам, але через їхнє неповноліття, суд призначив її чоловіка Томаша Адамовського тимчасово розпоряджатися цією нерухомістю до настання повноліття синів. Ділянки, на яких були розташовані ці будинки на початку XX століття були викуплені львівським підприємцем і меценатом Якубом Германом. На їхньому місці у 1907—1908 роках за проектом архітектора Міхала Фехтера споруджено комплекс триповерхових кам'яниць під № 2, 4, 6, 8, 10, 12 для ремісничої бурси єврейських вихованців імені Тобіаша Ашкеназі — ювілейної фундації Якуба Германа. Їхня архітектура скромна, типова, в дусі історизму із сецесійними декоративними деталями[4]. В будину № 4 у 1950-х роках містилася школа фабрично-заводського навчання тресту «Укрглавкондитер»[5].

№ 3. — у цьому будинку мешкав власник парового млина «Марія Гелєна» Якуб Філіпп[6]. Тепер тут євангелійська церква «Більша благодать» та приватна християнська школа «Перлина».

№ 5. — у 1950-х роках був гуртожиток № 3 львівського педагогічного інституту та трест «Південоргресу»[7].

№ 9. — за Польщі тут розташовувався комплекс будівель парового млина «Марія Гелєна» Якуба Філіппа та спілки збіжжя і муки «Мері Мілл»[8], директором млина у 1910-х роках був Лоренц Карчинський[9], від 1950-х років — млинзавод № 2 та клуб млинзаводу, а тепер цю адресу має Львівська обласна державна хлібна інспекція, хоча обидві будівлі стоять пусткою. Також у міжвоєнний період тут містився 3-й комісаріат народної поліції[10].

1 березня 2019 року львівська міська рада погодила будівництво багатоквартирних житлових будинків, апарт-готелю та готелю, громадських будівель, дошкільного навчального закладу та паркінгу на місці колишнього млина Якуба Філіппа, залишки якого розташовані на ділянці при вул. Лемківській, 9. Містобудівні умови та обмеження, а саме з боку проспекту Чорновола висота будівель не має перевищувати 10 поверхів, з боку вулиці Тесленка — до 12 поверхів, з боку вулиці Лемківської — 4 поверхи та з відступом понад 5 м з боку вулиці допускається не вище 6 поверхів[11].

№ 9а. — чотириповерховий офісний центр. Цю ж саму адресу має дев'ятиповерховий житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення, споруджений у 2015—2017 роках біля житлової двоповерхівки (вул. Кушевича, 7). Деякі з приміщень в новобудові займають офіс Львівського центру «Облагростандарт», Незалежне детективно-журналістське бюро розслідувань у Львівській області та магазин ІБІС «Зброя. Рибальство».

№ 10. — триповерховий рядовий житловий будинок споруджений у 1907—1908 роках за проектом архітектора Міхала Фехтера для ремісничої бурси єврейських вихованців імені Тобіаша Ашкеназі — ювілейної фундації Якуба Германа, у декорі якого поєднані мотиви історизму та сецесії. Вже у 1908 році Герман запланував збільшити житловий простір за рахунок прибудови нової офіцини з тилу будинків № 10 та № 12. У міжвоєнний період, 1921 року, фундація була розділена: для вихованців єврейського походження бурси імені відомого адвоката Тобіаша Ашкеназі призначалися будинки № 8 та № 10 на вулиці Германа; для вихованців-християн бурси імені президента Львова Тадеуша Рутовського — будинок № 6. Після смерті Якуба Германа у 1928 році, будинок перейшов у власність єврейського ремісничого товариства «Яд Харузім», членом якого він був. Під час Голокосту будинок був на території львівського ґетто. Тепер — житловий будинок[4].

№ 13. — за польських часів мала гуртова торгівля борошном Діамантштайна, нині цієї адреси не існує.

№ 15. — на першому поверсі будинку міститься пекарня-кав'ярня «Кондитерка на Лемківській»[12].

№ 15а. — сучасний офісний центр, споруджений на початку 2010-х років. Тут містяться офіси різних компаній, зокрема, знаходиться офіс компанії «Видавництво Старого Лева». Також за цією адресою у 2019 році розпочато будівництво ще одного торгівельно-офісного центру.

№ 16. — у міжвоєнний період був малярський заклад Байлєха.

№ 26. — на місці одноповерхового будинку барачного типу 1950-х років у 2017—2019 роках будівельною компанією «Бевер Альянс» споруджений семиповерховий житловий будинок класу «люкс» з підземним паркінгом.

№ 28. — чотириповерхова будівля споруджена у 1970-х роках в стилі радянського конструктивізму. Тут розташоване поліклінічне відділення № 1 1-ї міської клінічної лікарні імені Князя Лева.

№ 31. — за Польщі тут була крайова фабрика хімічних продуктів, тепер цієї адреси не існує.

Примітки
  1. Міське відділення поштового зв'язку. Львів—19. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 27 грудня 2021.
  2. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 34.
  3. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 447.
  4. Ольга Заречнюк. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Лемківська, 10 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 10 березня 2020.
  5. Львов: справочник, 1949, с. 120.
  6. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 239
  7. Львов: справочник, 1949, с. 142.
  8. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 60.
  9. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 145
  10. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 16.
  11. На Лемківській збудують житловий комплекс та готель. Візуалізація. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». 1 березня 2019. Процитовано 10 березня 2020.
  12. Інформація про пекарню. fest.lviv.ua. Процитовано 10 березня 2020.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.