Дудикевич Богдан Корнилович

З 1923 року — секретар Львівського підміського окружного комітету Комуністичної спілки молоді Західної України (КСМЗУ).

З 1925 року навчався у Львівському університеті, брав активну участь у роботі революційних студентських організацій.

1929 року вступив до Комуністичної партії Західної України (КПЗУ).

Працював у відділі пропаганди й агітації ЦК КПЗУ, був редактором комсомольського журналу «Сяйво», легальної газети «Молот», нелегальної газети «Прапор комунiзму» (орган КПЗУ).

Був арештований польською владою у 1930, потім у 1934 році. На Луцькому процесі 57-ми у 1934 році засуджений до 7 років позбавлення волі, але в 1936 році амністований.

У 1939—1941 роках — на педагогічній і профспілковій роботі у Львівській області.

У 1941—1942 роках служив у Червоній армії.

У 1942—1944 роках — викладач, директор школи у Ворошиловградській області УРСР і Куйбишевській області РРФСР.

З 1944 року — лектор Львівського обласного лекційного бюро.

У 1945 — травні 1949 року — директор Львівського історичного музею.

У 1948 році закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка.

У 1949—1953 роках — директор Львівського філіалу Центрального музею Леніна. Працював заступником голови виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих.

У червні 1953 — 17 лютого 1954 року — 2-й секретар Львівського обласного комітету КПУ.

У 1954 — січні 1972 року — директор Львівського філіалу Центрального музею Леніна.

Очолював Львівську обласну організацію товариства «Знання», був головою Львівського обласного відділення Товариства радянсько-польської дружби.

Помер у Львові 5 січня 1972 року, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 1а.[2]

• орден Леніна
• орден Жовтневої революції
• медалі
• заслужений працівник культури Української РСР (13.04.1967)

• Bohdan Dudykevych — Ukrainian Soviet civil servant (англ.)