Вулиця Хімічна (Львів)

Вулиця Хімічна; Львів
	Вигляд на Хімічну з вулиці Замарстинівської Вигляд на Хімічну з вулиці Замарстинівської
Місцевість	Підзамче
Район	Шевченківський
Колишні назви
	Короля Яна ІІІ, Гранична (Замарстинів), Кресова,; Дункельґассе, Кресова, Марті Андре
польського періоду (польською)	Króla Jana III, Graniczna (Zamarstynów), Kresowa
радянського періоду (українською)	Кресова, Марті Андре
радянського періоду (російською)	Кресовая, Марти Андре
Загальні відомості
Протяжність	640 м
Координати початку	49°51′15″ пн. ш. 24°02′09″ сх. д.
Координати кінця	49°51′17″ пн. ш. 24°02′15″ сх. д.
Поштові індекси	79019[1]
Транспорт
Рух	односторонній (ділянка між ; вул. Замарстинівською та пр. Чорновола); двосторонній (ділянка між ; пр. Чорновола та вул. Джерельна)
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади	ЛСЗОШ № 22
Медичні заклади	Дитяче поліклінічне відділення № 1 1-ї міської клінічної лікарні імені Князя Лева, діагностичний центр «Медіс»
Заклади культури	школа сучасного танцю «Біла Пантера»
Поштові відділення	ВПЗ № 19 (вул. Замарстинівська, 30)[1]
Аптеки	«Знахар», «Подорожник»
Забудова	сецесія, конструктивізм, двоповерхова барачна забудова 1950-х, ; чотириповерхова 1960-х років, промислова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Вулиця Хімічна у Вікісховищі

Ву́лиця Хімі́чна — вулиця в Шевченківському районі Львова, між місцевостями Підзамче і Клепарів, що прямує з північного сходу на південний захід від вулиці Замарстинівської до Джерельної та утворюючи перехрестя з проспектом Чорновола. Прилучаються вулиці Лемківська, Ставова.

Хімічна належить до транзитних вулиць північної частини Львова: нею можна, не заїжджаючи в центр міста, швидко дістатися з району Підзамча (вулицями Донецькою, Дашкевича і потім Джерельною або Єрошенка) до Краківського ринку і вулиць Городоцької та Шевченка.

Історія та назва

Вулиця виникла наприкінці XIX століття вздовж русла каналу Нова Полтва (інші назви — Корито, Млинський потік), який проходив вздовж нинішніх вулиць Хімічної та вулиці Дашкевича. Цей канал становив межу міста Львова. За ним починалися землі Замарстинова. Найстаріша частина вулиці Хімічної (від Замарстинівської до Лемківської) спершу називалася вулиця Короля Яна III, на честь польського короля Яна III Собеського та була продовженням теперішньої вулиці Дашкевича. Подальша частина вулиці називалась Граничною, оскільки була до 1931 року північною межею Львова, a згодом Кресовою. У 1934 році обидві частини об'єднали під спільною назвою — Кресова. Під час німецької окупації 1941–1944 років вулиця мала назву Дункельґассе. У 1946 році її перейменували на вулицю Марті, на честь французького комуністичного діяча Андре Марті. Від 1953 року — вулиця Хімічна, бо на ній розташований був львівський лакофарбовий завод[2].

Забудова

Вулиця Хімічна забудована сецесійними кам'яницями, спорудженими на початку XX століття, є також кілька п'ятиповерхівок радянського зразка. Крім того, частину вулиці займає промислова забудова[3], зокрема, комплекс будівель колишнього львівського лакофарбового заводу.

№ 1 — наріжна триповерхова кам'яниця (інша адреса — вулиця Замарстинівська, 49), споруджена на початку XX століття у стилі пізньої сецесії. На першому поверсі будинку (вхід від вулиці Хімічної) розташоване кафе «Кухня»[4] (колись — ресторан «Стожари»)[5].

№ 2, 2-а, 4 — комплекс будівель колишнього львівського лакофарбового заводу, що складався з кількох виробничих корпусів, найстарші з яких були споруджені у XIX столітті. У 1902 році тут була пекарня-млин Натана Маєра, яку згодом придбав Генрик Блюменфельд й переобладнав у 1904 році на лакофарбове підприємство. Сюди з власної фабрики консервів і концентратів, що було на вул. Жовківській (тепер вулиця Богдана Хмельницького) перевів хімічне відділення, що стало основою лакофарбового заводу — одного з перших хімічних підприємств Львова. У 1912 році на фабриці сталася пожежа. Фабрику відбудовано та розширено у 1920—1930-х роках. Після смерті Генрика Блюменфельда власником фабрики став його син Емануїл. 1939 року родина Блюменфельдів емігрувала до Швейцарії. З приходом радянської влади підприємство націоналізували й назвали «Завод хімічних виробів № 1». Після другої світової війни — Львівський лакофарбовий завод. У 1948 році його значно розширили, приєднавши до території будинок під № 4, який у 1950-х роках на його місці збудували двоповерховий корпус підприємства. Наприкінці XX століття завод — ВАТ «Львівлакофарб» став занепадати, 2002 року підприємство оголошено банкрутом. Нині на його території функціонують кілька приватних підприємств[6][7]. В будинку під № 4 16 вересня 2019 року відкрився зал школи сучасного танцю «Біла Пантера»[8], а також міститься діагностичний центр «Медіс» та низка приватних фірм.

Інші корпуси підприємства розібрано та на їх місці від 2018 року будується низка житлових комплексів. У грудні 2021 року під аварійними будинками на вул. Хімічній, 2 та сусіднього на вул. Замарстинівській, 51 виявили підмурівки середньовічного млина часів князя Лева Даниловича. Припускають, що це рештки млину «Сільський кут» XIII століття дарований Королем Русі Левом за заслуги першому війту міста Бертольду Штехеру. Назва млину походить від місця його розташування, а саме на куті тодішнього села Замарстинів, при північній межі Львова (до 1931 року — вул. Гранична). Під різними назвами млин існував на нинішній вулиці Хімічній до початку XX століття[9].

№ 3 — триповерхова кам'яниця, збудована у 1910-х роках у стилі пізньої сецесії.

№ 5 — триповерхова кам'яниця, збудована у 1910-х роках у стилі пізньої сецесії. В приміщеннях першого поверху містяться аптечна крамниця мережі аптек «Подорожник» та міні-відділення міжнародного поштово-логістичного оператора «Міст Експрес».

№ 7 — чотириповерхова будівля львівської середньої загальноосвітньої школи № 22 імені Василя Стефаника, споруджена 1958 році[10]. Школа заснована у 1944 році як неповна середня й до того часу, упродовж 1946—1958 років, цей навчальний заклад ділив приміщення колишньої міської народної школи імені Святого Мартина на вулиці Савіної бічній, 18 (тепер вулиця Скидана) з середньою школою № 22[11].

№ 7-а — триповерхова наріжна будівля споруджена у 1970-х роках в стилі радянського конструктивізму. Тут розташоване дитяче поліклінічне відділення № 1 1-ї міської клінічної лікарні імені Князя Лева[12].

№ 9-а — чотириповерхова орендна будівля 1910 року, нині — житловий будинок.

№ 18 — триповерховий житловий будинок, споруджений у 1910-х роках у стилі пізньої сецесії.

№ 20 — триповерхова виробнича будівля 1920-х років, на тепер першому поверсі містяться магазин «Все для дому» та продуктова крамниця.

№ 22 — житловий п'ятиповерховий будинок, приміщення першого поверху займають аптечний пункт мережі аптек «Знахар» та стоматологія Тараса Черкаса.

№ 49-а — гуртожиток Львівського державного коледжу харчової та переробної промисловості НУХТ.

Примітки

Міське відділення поштового зв'язку. Львів—19. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 31 грудня 2021.
Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 66.
1243 вулиці Львова, 2009, с. 447.
Інформація про кафе. list.in.ua. Процитовано 1 жовтня 2019.
Інформація про ресторан. lviv.virtual.ua. Процитовано 1 жовтня 2019.
Т. А. Караваєв Львівський лакофарбовий завод // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Ігор Мельник. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Хімічна, 02а — будинки кол. лакофарбового заводу. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 31 грудня 2021.
Офіційний сайт школи танцю. dance-lviv.com. Процитовано 1 жовтня 2019.
Аліса Белей (26 грудня 2021). У підвалі аварійного будинку у Львові знайшли рештки млина часів князя Лева. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Процитовано 2 січня 2022.
Історія ЛСЗОШ № 22 імені Василя Стефаника. school22.lviv.sch.in.ua. Процитовано 30 вересня 2019.
Львов: справочник, 1949, с. 121.
Дитяче поліклінічне відділення № 1 1-ї міської клінічної лікарні ім. Князя Лева. childfriendly.lviv.ua. 22 вересня 2017. Процитовано 1 жовтня 2019.

Джерела

Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Під Дубом вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 447. — ISBN 978-966-2154-24-5.
Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 120. (рос.)
Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 66, 84, 86, 102, 105, 108. — ISBN 966-603-115-9.

Посилання

Проєкт «Вулиці Львова»: Хімічна. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 31 грудня 2021.
Вулиця Хімічна (Львів). youtube.com. YouTube. Процитовано 31 грудня 2021.
Орися Шиян (27 грудня 2021). У підвалі аварійного будинку у Львові знайшли підмурівки млина часів короля Лева. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. Процитовано 2 січня 2022.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[пошта19-1] Міське відділення поштового зв'язку. Львів—19. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 31 грудня 2021.

[FOOTNOTEДовідник_перейменувань_вулиць_і_площ_Львова200166-2] Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 66.

[FOOTNOTE1243_вулиці_Львова2009447-3] 1243 вулиці Львова, 2009, с. 447.

[кафе-4] Інформація про кафе. list.in.ua. Процитовано 1 жовтня 2019.

[рест-5] Інформація про ресторан. lviv.virtual.ua. Процитовано 1 жовтня 2019.

[ллфз-6] Т. А. Караваєв Львівський лакофарбовий завод // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

[Хімічна_2а-7] Ігор Мельник. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Хімічна, 02а — будинки кол. лакофарбового заводу. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 31 грудня 2021.

[шкт-8] Офіційний сайт школи танцю. dance-lviv.com. Процитовано 1 жовтня 2019.

[млин-9] Аліса Белей (26 грудня 2021). У підвалі аварійного будинку у Львові знайшли рештки млина часів князя Лева. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Процитовано 2 січня 2022.

[іш_22-10] Історія ЛСЗОШ № 22 імені Василя Стефаника. school22.lviv.sch.in.ua. Процитовано 30 вересня 2019.

[FOOTNOTEЛьвов:_справочник1949121-11] Львов: справочник, 1949, с. 121.

[дпв-12] Дитяче поліклінічне відділення № 1 1-ї міської клінічної лікарні ім. Князя Лева. childfriendly.lviv.ua. 22 вересня 2017. Процитовано 1 жовтня 2019.