Вулиця Повстанська

Вулиця утворилася під час «глобального» впорядкування Львова на початку «ери» місцевого самоврядування. Від 1913 року — вулиця Остроленцка, названа на честь битви під Остроленкою між військами Польського Царства та Російської імперії у 1831 році. На мапах 1920-х років — коротенька, тупікова вуличка, яка починалася від вулиці Потоцького[6], а від 1930-х — повноцінна вулиця, яка сполучала вулиці 29 Листопада та Потоцького[7].

У 1942 році була перейменована на Захсенвеґ, у липні 1944 року — повернено передвоєнну назву, але вже у жовтні 1945 року — вулиця Курська, названа на честь російського міста Курська, але в грудні 1945 року вулиця знов стала називатися Остроленцкою, але вже у іншій інтерпретації історичного факту, а саме, за здобуття міста-фортеці Остроленка радянськими військами під час другої світової війни. У 1946 році вулиця знов стає Курською. Від 1993 року — сучасна назва вулиця Повстанська[8].

На вулиці Повстанській переважає забудова у стилі конструктивізму — польського 1930-х та радянського чотири-п'ятиповерхового 1950—1960-х років, а також сучасна забудова кінця 1990-х — середини 2010-х років[5].

№ 4 — триповерховий житловий будинок, а фактично приватний палац, збудований у 2009 році[9].

№ 6, 8 — житлові будинки мають статус пам'яток архітектури місцевого значення під № 2142-м та № 2143-м[2]. В будинку під № 8 розташована централізована бухгалтерія відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

№ 9а — п'ятиповерховий житловий будинок, збудований у 1964 році для родин радянських офіцерів — будівля № 24 військового містечка № 112[10]. 2019 року нежитлові приміщення першого поверху будинку, які тривалий час стояли пусткою, виставлені Міністерством оборони України на відкритий аукціон[11].

№ 12а — житловий комплекс на 29 квартир підвищеного комфорту збудований у 1999 році будівельною корпорацією «Карпатбуд»[12] за проєктом архітектора Марченка В. С. та участі конструктора Наумова О. Б. Планувальна схема комплексу уявляє собою П-подібну композицію, яка запроєктована з трьох рівновеликих житлових секцій, які об'єднані між собою двома ярусами житлових приміщень. Нижні яруси цих об'єднаних приміщень утворюють напівзакриті дворики-патіо. На першому поверсі у всіх трьох секцій розташовані стоянки для індивідуального автотранспорту та інженерно-господарські приміщення, у тому числі: оздоровчо-реабілітаційний комплекс, СПА. Перша секція — чотириповерховий житловий будинок на 13 квартир (з них 5 квартир — дворівневі) з мансардами, другий — двоквартирний зблокований дворівневий житловий будинок з вбудованими гаражами та присадибними ділянками та третій — чотириповерховий житловий будинок на 14 квартир (з них 4 квартир — дворівневі) з мансардами[13].

Пам'ятник Василеві Стусу

№ 14 — Львівський навчально-виховний комплекс імені Василя Стуса «Спеціалізована школа І ступеня — ліцей міжнародних відносин. Попередниця НВК — львівська середня загальноосвітня школа № 76 була відкрита у 1965 році. Того ж року школі присвоєно ім'я узбецького радянського партійного діяча, Голови ВР Узбецької РСР Юлдаша Ахунбабаєва, що мало засвідчити дружбу українського та узбецького народів. У 1999 році СЗОШ реорганізована у спеціалізовану середню загальноосвітню школу № 76 з поглибленим вивченням англійської мови імені Василя Стуса міста Львова, а 2003 року навчальний заклад реорганізовано у Львівську гімназію міжнародних відносин, а від 25 травня 2007 року перереєстрована у Львівський навчально-виховний комплекс імені Василя Стуса «спеціалізована школа І ступеня — гімназія міжнародних відносин»[4]. Серед відомих випускників — український історик, кандидат історичних наук, викладач кафедри історичного краєзнавства історичного факультету ЛНУ імені Івана Франка Масик Роман Володимирович. № 19 — п'ятиповерховий житловий будинок наріжний з вулицею Генерала Чупринки, збудований наприкінці 1990-х років. На першому поверсі міститься салон краси «Кристал».

1977 року на подвір'ї львівської середньої загальноосвітньої школи № 76 встановлено бронзове погруддя узбецькому партійному діячеві Юлдашеві Ахунбабаєву. На початку 1990-х років погруддя було демонтовано, а залишився лише постамент[14]. Наприкінці літа 2016 року на цьому місці був встановлений, а 4 вересня 2016 року відкритий пам'ятник Василеві Стусу, авторства студента Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша Віталія Дусина[3].

• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 324. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 48—49. — ISBN 966-603-115-9.
• Мельник І. В., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 252, 308. — ISBN 978-617-629-077-3.
• Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie // Wydanie drugie. — Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 275 s.: 102 il. z planem miasta (пол.)

• Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Повстанська. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 8 жовтня 2020.
• Ірина Панчишин (5 червня 2018). На вул. Повстанській у Львові завершують ремонт прибудинкової території. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 3 грудня 2021.