Вулиця Пушкіна (Маріуполь)

Вулиця Пушкіна (до 1937 року Велика Садова) вулиця в Центральному районі Маріуполя. Перетинається з Грецькою вулицею, вулицями Куїнджі та Архітектора Нільсена і примикає до проспекту Металургів.

Вулиця Пушкіна
Маріуполь
Район Центральний
Назва на честь Олександра Пушкіна
Колишні назви
Велика Садова
Загальні відомості
Протяжність 1 км
Координати початку 47°05′26″ пн. ш. 37°33′19″ сх. д.
Координати кінця 47°05′29″ пн. ш. 37°32′32″ сх. д.
Транспорт
Рух одна смуга в обидва боки
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади Технічний ліцей
Заклади культури Музей медальєра Юхима Харабета, Центр сучасного мистецтва ім. А. Куїнджі
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
На карті
На карті населеного пункту
Мапа

На вулиці знаходяться будинки в основному дореволюційної побудови, проте є і будівлі радянської епохи, а в кінці 1960-х біля проспекту Металургів були збудовані багатоповерхівки.

Історія

Назва

Про походження першої назви вулиці сказано в книзі «Маріуполь і його околиці» за 1892 рік:

За планом 1851 року і за розповідями старожилів, на тих кварталах, де тепер Мала і Велика Садові і які тепер називаються Новобудівкою, були прекрасні фруктові сади. Ця частина міста забудована лише після 1859 року і, головним чином, в останні роки.

До 100-річчя з загибелі Олександра Сергійовича Пушкіна, в 1937 році, вулиці дали його ім'я[1].

Будівлі

Будинок № 96

Вулиця починалась від цирку братів Яковенко. Цирк згорів під час радянсько-німецької війни, а на його місці тепер розташовані гаражі.

В будинку неподалік від цирку пройшло дитинство та юність Віктора Синайського — майбутнього відомого скульптора.

Середня школа № 2 побудована в 1950-ті роки. Школа носить ім'я льотчика, Героя Радянського Союзу Володимира Семенишина, який загинув неподалік Маріуполя.

В будинку № 96 в післявоєнні роки знаходився Будинок піонерів. Пізніше сюди вселилась прокуратура, яку змінив штаб цивільної оборони.

Примітки

Література

  • Буров С. Д.. «Маріуполь. Минуле». Маріуполь. ЗАТ Газета «Приазовский рабочий». 2003. стор. 98—101. ISBN 966-8208-06-04(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.