Вулиця Архітектора Нільсена

Мала назву вул. Костянтинівська за часів Російської імперії. Розташована в сучасному Центральному районі і має південно-північний напрямок.

• Починається біля Міського саду. Сад перепланував Псалті Георгій Григорович (1864—1940), депутат Маріупольської думи, садівник і біолог, засновник розплідника дерев у місцевості Самарина балка та санаторію для дітей.
• Стадіон «Локомотив», вул. Костянтинівська, 2. Радянський провінційний стадіон «Локомотив» вибудували на місті земляного велотреку.
• Колишній будинок архітектора Нільсена (доба сецесії). Стан напіваварійний.
• Індустріальний коледж, комплекс споруд.
• Шаховий клуб, Маріуполь.
• Водонагнітна вежа (арх. В. О. Нільсен)
• Церква Покрова Богородиці (будівля коштом заводу «Азовмаш»).
• Перша в місті п'ятиповерхівка 1934 р. побудови на місті кургану середини 2 тисячоліття до н. е. Вулиця Костянтинівська, 39.

Місцевість із курганом була довгий час за офіційним кордоном міста. Тому восени у жовтні використовувалась для ярмарку, де торгували свійськими тваринами (воли, коні, вівці, кози)[1]. Курган неписьменні відвідувачі ярмарку вважали чаклунським місцем і через забобони — не чіпали. В середині 19 ст. земельну ділянку з курганом придбав Папандопуло. 1869 р. він продав землю пану Камбурову Георгію Петровичу. Камбуров забудував ділянку, перетворивши її на садибку з будинком власника та господарськими спорудами, але курган не чіпав[2]. Курган 1872 року почав копати сторож Камбурова, що волів раптово розбагатіти. Під час хижацьких розкопок був знайдений склеп ямного типу з кістяками дванадцяти людей. Склеп і поховання не мало ніяких скарбів за уявою людей 19 ст. і сторож не збагатився. Серед знайденого були лише якісь монети з зображенням човна та людської постаті в ньому[1]. Курган був покинутий на півстоліття.

1930 р. колишню земельну ділянку Камбурова запланували забудувати першою в Маріуполі житловою п'ятиповерхівкою. Перед забудовою і були проведені чергові археологічні розкопки[1]. У склепі з уступчастим дахом були знайдені рештки людських кісток та побутові речі, датовані серединою 2-о тисячоліття до н. е. Поховані люди були сучасниками Стародавнього Єгипту, але мешкали на узбережжі Азовського моря. Серед знайденого — бронзові ножі, вістря для стріл, уламки керамічного посуду, глеки ритуального призначення. Археологічні знахідки передані у Маріупольський краєзнавчий музей. Ділянка забудована з 1934 року.

Ставлення до стародавніх курганів в місті Маріуполі хижацьке, як і в 19 ст. Досі не створено огорож і кордонів нерозкопаних курганів ні в місті, ні на його околицях. Не ведеться ніякої охоронної діяльності з їх збереженню через відсутність відповідної служби і штатних працівників. Музеї Маріуполя перебувають в режимі виживання.

• Пересічна забудова доби першого періоду капіталізму. Хаотична забудова другого періоду капіталізму після розпаду СРСР.
• Вулиця Енгельса закінчується на березі річки Кальчик.

Колишній будинок архітектора Нільсена (доба сецесії). Фото 2012 року

• Вулиця Семенішина
• Вулиця Пушкіна
• Вулиця Італійська
• Вулиця Георгіївська
• Проспект Миру
• Вулиця Миколаївська[3]
• Вулиця Митрополитська
• Вулиця Фонтанна
• Вулиця Кафайська
• Вулиця Готфейська
• Вулиця Куїнджі
• Вулиця Пушкіна
• Бульвар Шевченка[3]
• Вулиця Кальміуська
• Вулиця Кальчинська

• сборник «Мариуполь и его окрестности», 1892
• сборник «Мариуполь и его окрестности: взгляд из XXI века», Мариуполь, изд-во «Рената», 2008.
• Буров С. Д.. «Маріуполь. Минуле». Маріуполь. ЗАТ Газета «Приазовский рабочий». 2003. ISBN 966-8208-06-04(рос.)
• газета «Мариупольское время», 27 июня 2013 г.
• газета «Приазовский рабочий», 31 декабря 1992 г.

• Перелік вулиць і площ Маріуполя