Вулиця Самійла Величка (Львів)
Вулиця Самі́йла Вели́чка — вулиця у Залізничному районі Львова, у місцевості Сигнівка. Сполучає вулиці Городоцьку та Сигнівка.
Вулиця Величка Львів | |
---|---|
Місцевість | Сигнівка |
Район | Залізничний |
Назва на честь | Самійла Величка |
Колишні назви | |
Головна, Зиґньовер-Гауптштрассе, Головна, Червонокозача | |
польського періоду (польською) | Główna |
радянського періоду (українською) | Головна, Червонокозача |
радянського періоду (російською) | Главная, Красноказачья |
Загальні відомості | |
Протяжність | 400 м. |
Координати початку | 49°49′44″ пн. ш. 23°57′35″ сх. д. |
Координати кінця | 49°49′31″ пн. ш. 23°57′33″ сх. д. |
Поштові індекси | 79040[1] |
Номери телефонів |
(032) 240-ХХ-ХХ (032) 262-ХХ-ХХ (032) 297-ХХ-ХХ |
Транспорт | |
Рух | двосторонній |
Покриття | асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Поштові відділення | ВПЗ № 40 (вул. Каховська, 27, тимчасово)[1] |
Забудова | 1930-ті; малоповерхова |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
Мапа | |
Прилучаються вулиці Малицької, Флінти, Аґабек-Заде та Журавлина.
Історія
Від 1933 року вулиця мала назву Головна[2], за часів німецької окупації, від 1943 року називалася Зиґньовер-Гауптштрассе[3]. За радянських часів, від липня 1944 року року повернена передвоєнна назва — вулиця Головна[4]. 1963 року отримала назву Червонокозача[5]. Від 1991 року, вже за часів незалежності, сучасна назва, на честь Самійла Величка — українського козацько-старшинського літописця[6].
Забудова
Забудова вулиці — одно- та двоповерхова, переважають будинки 1930-х років у стилі польського конструктивізму, барачна забудова 1950-х років, чотириповерхова забудова 1980-х років, а також сучасна садибна забудова.[7]
№ 8/10. Чотириповерхові зблоковані житлові будинки, збудовані у 1980-х роках для працівників Львівської залізниці, передані у власність територіальної громади міста Львова 26 вересня 2002 року[8]. В будинку зареєстрована найстаріша громадська організація «Галицький Автомобільний Клуб» (ГАК), заснований у Львові ще 1907 року. ГАК був визнаним членом Австрійського Автомобільного клубу. Відроджений 20 листопада 1992 року. ГАК започаткував у 1995 році проведення кільцевих автоперегонів вулицями міста Львова – «Гран-Прі міста Львова», а починаючи з 1997 року регулярно організовував та проводив етапи чемпіонатів України з гірських автоперегонів «Галичина», авторалі «Ралі Карпати», змагань з картингу «Кубок Галичини», міжнародні змагання «Ралі Пань». З 2002 року започатковано новий туристичний захід для аматорів на позашляхових автомобілях — «Козацькі вертепи»[9].
№ 12. Двоповерховий житловий будинок, збудований у 1960-х роках для працівників Львівської залізниці, переданий у власність територіальної громади міста Львова 26 вересня 2002 року[8].
Примітки
- Адреса поштового відділення № 40, згідно фактичного розташування на 06.08.2020 року
- Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 104.
- Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 121.
- Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 78.
- Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 65.
- Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 114.
- 1243 вулиці Львова, 2001, с. 363.
- Ухвала ЛМР № 59 від 26 вересня 2020 року «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова відомчого житлового фонду від дистанції цивільних споруд на ст. Львів Львівської залізниці». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 26 вересня 2002. Процитовано 6 серпня 2020.
- Галицький Автомобільний Клуб (ГАК) громадська організація. gac.org.ua. Процитовано 12 жовтня 2020.
Джерела
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — 172 с. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — 528 с. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ—ХХ століття. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — ISBN 966-603-115-9.
Посилання
- Проект «Вулиці Львова»: вулиця Самійла Величка. lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 6 серпня 2020.