Вулиця Каховська (Львів)

Вулиця Каховська — вулиця у Залізничному районі міста Львова, місцевість Сигнівка. Вулиця Каховська сполучає вулиці Ряшівську та Патона.

Вулиця Патона
Львів
Проїзд між будинками № 6 та № 15 на вул. Каховській
Проїзд між будинками № 6 та № 15 на вул. Каховській
Місцевість Сигнівка
Район Залізничний
Назва на честь міста Каховки
Колишні назви
Сиґнівка село, Парафіяльна, Зиґньовер-Пфаррґассе, Парафіальна
польського періоду (польською) Sygniówka wieś, Parafialna
радянського періоду (українською) Парафіальна
радянського періоду (російською) Парафиальная
Загальні відомості
Протяжність 560 м.
Координати початку 49°49′31″ пн. ш. 23°57′18″ сх. д.
Координати кінця 49°49′34″ пн. ш. 23°56′51″ сх. д.
Поштові індекси 79040[1]
Номери телефонів (032) 240-ХХ-ХХ
(032) 262-ХХ-ХХ
(032) 295-ХХ-ХХ
(032) 297-ХХ-ХХ
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми Святого Архистратига Михаїла
Навчальні заклади ЗДО № 136 «Віночок»
Поштові відділення ВПЗ № 40 (вул. Каховська, 27)[1]
Забудова польський конструктивізм 1930-х років, радянська барачна 1950-х років, радянський конструктивізм 1960-х років, дев’ятиповерхова забудова 2000-х років[2]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Прилучаються вулиці Трещаківського, Гарматія, Камінна.

Назва

Вулиця утворилася, як частина центральної вулиці у складі підміського села Сигнівка[3]. Після приєднання села Сигнівка до міста Львова — у 1933 році отримала назву Парафіяльна, на честь парафіяльного храму Сигнівки — костелу святих апостолів Петра і Павла (нині — храм Святого Архистратига Михаїла)[4], під час німецької окупації — Зиґньовер-Пфаррґассе[3]. У 1944 році повернена передвоєнна назва — вулиця Парафіальна. Сучасна назва від 1946 року, на честь міста Каховка, що на Херсонщині[5].

Забудова

Одноповерховий польський конструктивізм 1930-х років, одноповерхова радянська барачна забудова 1950-х років, чотириповерховий радянський конструктивізм 1960-х років, дев'ятиповерхова забудова 2000-х років[2].

№ 10 — ЗДО № 136 «Віночок»[6].

№ 26 — шестиповерховий житловий багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення збудований та 2015 року зданий в експлуатацію будівельною компанією «Добробут». Одне з приміщень займає салон краси «Венеція».

№ 27 — восьми-дев'ятиповерховий багатоквартирний житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями, збудований і 2012 року зданий в експлуатацію будівельною компанією «Галбуд». Офісне приміщення біля другого під'їзду початково орендувала аптека, згодом це була громадська приймальня одного з депутатів ЛМР. Від 3 серпня 2020 року тут тимчасово міститься відділення поштового зв'язку № 40, що переїхало сюди з вул. Патона, 4/1. В комерційних приміщеннях будинку на нульовому поверсі (підвальні приміщення) містяться продуктова крамниця та магазин «Автозапчастини».

№ 32 — храм Святого Архистратига Михаїла, облаштований у будівлі колишньої лютеранської кірхи, будівництво якої розпочалося 1847 року. У 1930-х роках — костел святих апостолів Петра і Павла, парафіяльний храм Сигнівки.[7] У радянський час храм використовували як спортзал, у 1990-х роках місцева православна громада одержала це приміщення, яке згодом перебудували, зокрема надбудувавши бані. 21 листопада, у День вшанування Архистратига, відбувся чин освячення відновленого храму, на честь Святого Архистратига Михаїла та перша Літургія[2].

№ 33, 35 — п'ятиповерхові житлові будинки, збудовані у 1960-х роках ВО «ЛОРТА», як гуртожитки для працівників підприємства. У вересні 2012 року, державний концерн «ЛОРТА» безкоштовно передав у власність територіальної громади міста чотири своїх колишніх гуртожитки, включно з цими на вул. Каховській, 33 та 35[8].

№ 34 — за радянських часів тут був фірмовий магазин «Мотор» львівського мотозаводу. 2004 року будівля перейшла у власність ДП ТзОВ «УРС "Єврогурт"»[9], яка згодом відкрила тут бакалійну (продуктову) крамницю. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20 серпня 2019 року ДП ТзОВ «УРС "Єврогурт"» визнано банкрутом[10]. Від 2012 року будівля стоїть пусткою.

№ 37-А — п'ятиповерховий житловий будинок, збудований у 1960-х роках для працівників Львівської залізниці, переданий у власність територіальної громади міста Львова 26 вересня 2002 року[11].

Примітки
  1. Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України: Львів-40. ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 14 травня 2021.
  2. 1243 вулиці Львова, 2001, с. 361.
  3. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 121.
  4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 115.
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 26.
  6. Залізничний район м. Львова. ЗДО № 136. lviv136.lvivedu.com. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 6 серпня 2020.
  7. Перелік гасел Енциклопедії Львова. Костел свв. Петра і Павла, апостолів. litopys.lviv.ua. Літопис. Процитовано 4 серпня 2020.
  8. Ще чотири гуртожитки передали у власність львівської громади. tvoemisto.tv. 21 вересня 2012. Процитовано 3 серпня 2020.
  9. Порядок денний пленарного засідання 13-ї сесії Львівської міської ради 4-го скликання. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 11 листопада 2004. Процитовано 6 серпня 2020.
  10. Ухвала. zakononline.com.ua. Процитовано 6 серпня 2020.
  11. Ухвала ЛМР № 59 від 26 вересня 2020 року «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова відомчого житлового фонду від дистанції цивільних споруд на ст. Львів Львівської залізниці». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 26 вересня 2002. Процитовано 5 серпня 2020.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.