Львівська залізниця

Управління Львівської залізниці

Львівська залізнична магістраль — найстаріша в Україні. Перший потяг прибув до Львова 4 листопада 1861 року з Відня. У 1866 р. було прокладено гілку до Чернівців, а у 1869 — до Бродів. Перший пасажирський потяг з чотирьох вагонів під назвою «Ярослав» прибув з Перемишля до Львова 4 листопада 1861 р. На всіх станціях його курсування — в Медиці, Мостиськах, Судовій Вишні, навіть у Мшаній потяг вітали сотні селян, приїздом «сталевого коня» захоплювались і місцеві музиканти. З цієї дати почався літопис Львівської залізниці. З цього часу вона продовжувала розвиватись і не лише на західних, але й на східних, північних теренах. Коли звучали фанфари з приводу народження залізничного первістка у Східній Галичині, англійські інженери представили на затвердження технічний план будівництва магістралі, що з'єднала б Львів з Чернівцями. Проект було затверджено і за два роки уклали залізничне полотно протяжністю 267 км. 1 вересня 1866 року від Львівського вокзалу відправився перший потяг, який через дев'ять годин вже зустрічали в Чернівцях. На початку XX століття назріла необхідність будівництва нового вокзалу у Львові. Нову споруду було здано 26 березня 1904 року. Вокзал вважався одним із найкращих у Європі, як з архітектурної, так і з технічної точок зору.

Перед Першою світовою війною у Східній Галичині проклали 2676 км залізничних шляхів. 1 вересня 1939 року на залізницю Львова впали нацистські бомби. Було зруйновано вокзал, товарну станцію, станції Клепарів і Підзамче. Після зайняття міста радянськими військами почалося відновлення Львівської залізниці. Наприкінці 1939 року вузьку західноєвропейську колію перевели на широку. Тоді ж перші пасажирські потяги пов'язали Львів з Києвом та Москвою. У 1940 році уряд Радянського Союзу виділив на реконструкцію Львівської залізниці 50 млн рублів.

22 червня 1941 року німецькі бомби знову впали на Львівський двірець. Бомбили і обстрілювали станції Красне, Самбір, Стрий, а вже з липня всю Західну Україну окупували німецькі війська. Лінії між станціями Ковель - Здолбунів та Ковель — Сарни стали стратегічними між Рейхом та Східним фронтом.

У 1953 році Міністерство шляхів сполучення провело укрупнення залізниць. Ковельська залізниця, що складалася з Ковельського, Сарненського і Здолбунівського відділків, увійшла до складу Львівської залізниці[1].

На Львівській залізниці працювали Герої Соціалістичної Праці Братчин Іван Петрович, Тоцький Петро Корнійович, Бучинський Володимир Степанович.

1973 року Львівську залізницю було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. У 1978 році відкрився обчислювальний центр дороги. У 1981 році розроблено комплексну систему ефективного використання вагонів (КСЕВВ), а також базові стандарти підприємств і станцій.

У березні 1981 року на перегоні між станціями Скнилів та Львів-головний сталося зіткнення збірного електропоїзда ЕР2-3014/3017, який рухався до Львова зі Стрия із вантажним поїздом[2]. В результаті аварії, за даними дослідника історії Львівської залізниці А.Г. Гороховського, загинуло понад 10 пасажирів електропотяга - це найбільша залізнична катастрофа радянської доби на Львівській залізниці[3]. У липні 1981 року головний вагон електропотягу ЕР2-301401 був списаний.

Після набуття незалежності Білоруссю й Україною були змінені межі залізниці: від Білоруської залізниці перейшла ділянка українсько-білоруський кордон — Заболоття — Вербка, від Львівської передана ділянка Лунинець — Горинь — українсько-білоруський кордон.

На станції Мостиська II Львівської залізниці на початку XXI століття встановлено пристрій переведення колій, який забезпечує прийом залізничних вагонів з автоматичним колесорозсувним пристроєм типу SUW2000 з колії 1520 мм на колію 1435 мм і у зворотному напрямку. Це дає можливість істотно зменшити час подорожі, збільшити кількість пасажирських рейсів прямого сполучення між Україною, країнами СНД та державами Європи. Тепер час переходу потягів із широкої колії (СНД) на європейську скорочено з 4-х годин до 30 хвилин.

Зовнішні зображення
Львівська залізниця. Схема.
	Схема львівської залізниці радянських часів

Управління Львівської залізниці знаходиться у Львові. Експлуатаційна довжина залізниць — 4521 км; межує з Білоруською залізницею, Південно-Західною залізницею, залізницями Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі. Залізничні сполучення з країнами Європи, СНД а також Балтії забезпечують 19 прикордонних переходів, які оснащені необхідною технікою для навантаження, перевантаження вантажів та перестановки вагонів.

На залізниці діє 354 станції, із них 252 відкриті для вантажних операцій. Основні вузлові станції: Львів, Тернопіль, Ковель, Стрий, Івано-Франківськ, Здолбунів, Сарни, Самбір, Красне, Дрогобич, Червоноград, Ківерці, Батьово, Клепарів, Рівне, Чернівці, Ужгород, Чоп, Володимир-Волинський.

16 медичних закладів ДТГО «Львівська залізниця», це:

• Клінічна лікарня Львівської залізниці, 4 відділкові лікарні, 9 вузлових лікарень із загальним ліжковим фондом 1385 ліжок;
• Дорожня поліклініка;
• Дорожня станція переливання крові;
• 4355 медичних працівників, у тому числі 892 лікарі та 1880 середніх медичних працівників.

У складі лікувально-профілактичних закладів функціонує 7 амбулаторій, 60 здоровпунктів, 4 медпункти вокзалів.[4]

Схема Львівської залізниці. Червоними лініями позначені електрифіковані ділянки, синіми — неелектрифіковані (станом на 2006 рік)

На залізниці електрифіковано 3207 км колій, що становить 71 % від загальної експлуатаційної довжини:

• Львів — Здолбунів — Рівне (двоколійна),
• Львів — Мостиська — держкордон (двоколійна),
• Львів — Стрий — Мукачево — Чоп — Ужгород,
• Львів — Тернопіль — Підволочиськ (двоколійна),
• Львів — Самбір — Ужгород (одноколійна),
• Могиляни — Здолбунів — Рівне — Ковель — Ягодин, Ізов (Здолбунів — Ківерці — двоколійна, Ківерці — Ковель — одноколійна);
• Стрий — Самбір (одноколійна).

Неелектрифіковані ділянки (1314 км, 29 %):

• Львів — Луцьк
• Самбір — Нижанковичі
• Львів — Рава-Руська (одноколійна),
• Львів — Червоноград — Володимир-Волинський — Ковель (одноколійна),
• Львів — Луцьк (одноколійна),
• Львів — Ходорів — Івано-Франківськ — Коломия — Чернівці (одноколійна),
• Тернопіль — Копичинці — Чернівці — Івано-Франківськ (одноколійна)
• Чортків — Бучач (одноколійна)
• Володимир-Волинський — Ізов (одноколійна) та інші

На електрифікованих ділянках перевезення пасажирів здійснюють електровози та електропоїзди, на неелектрифікованих — тепловози та дизель-поїзди.

До складу Львівської залізниці входять 5 дирекцій:

• Львівська дирекція (ДН-1) (Львівська область);
• Івано-Франківська дирекція (Івано-Франківська, Чернівецька та східна частина Закарпатської області);
• Рівненська дирекція (Рівненська та Волинська область);
• Тернопільська дирекція (Тернопільська область);
• Ужгородська дирекція (Закарпатська область, окрім східної частини).

Потяг на першому пероні станції Львів

Рейковий автобус на Головному залізничному вокзалі Львова

Львівська залізниця володіє великою кількістю рухомого складу.

Пасажирські перевезення представлені у графіку руху на 2019 рік наступним чином:

Потяги міжнародного сполучення:

• 33/34 «Латориця» Мукачево — Будапешт (з 9 грудня 2018 року)
• 35/36 Одеса — Перемишль[5]
• 51/52 «Львівський експрес» Львів — Вроцлав
• 371/372 Могильов — Львів

«Інтерсіті»:

• 705/706 «Інтерсіті+» Київ — Перемишль
• 715/716 «Інтерсіті+» Київ — Перемишль
• 749/750 «Інтерсіті» Київ — Івано-Франківськ

Потяги категорії «нічний експрес»:

• 1/2 Івано-Франківськ — Костянтинівка
• 3/4 Запоріжжя — Ужгород
• 7/8 Івано-Франківськ — Київ
• 11/12 «Західний експрес» Львів — Одеса
• 15/16 «Владислав Зубенко» Харків — Івано-Франківськ — Рахів
• 17/18 «Мрія» Харків — Мукачево — Ужгород
• 29/30 Київ — Ужгород

Потяги категорії «нічний швидкий»:

• 13/14 Солотвино — Ужгород — Київ
• 25/26 «Біла акація» Рахів — Львів — Одеса
• 41/42 Дніпро — Трускавець
• 43/44 «Прикарпаття» Івано-Франківськ — Київ
• 45/46 Ужгород — Київ — Лисичанськ (призначений з 10 грудня 2017 року)
• 49/50 «Кобзар» Київ — Трускавець
• 70/69 Львів — Маріуполь
• 73/74 Львів — Москва
• 58/57 «Голубі озера» Ковель — Одеса (до 8 грудня 2018 року — № 84/83)
• 81/82 «Десна» Київ — Ужгород
• 85/86 Львів — Новоолексіївка (до 26 грудня 2014 року курсував до Сімферополя)
• 87/88 «Лісова пісня» Ковель — Новоолексіївка (до 26 грудня 2014 року курсував до Сімферополя)
• 91/92 «Львів» Львів — Київ
• 97/98 «Світязь» Ковель — Київ
• 107/108 «Хаджибей» Одеса — Ужгород
• 109/110 Львів — Херсон
• 111/112 «Слобожанщина» Львів — Харків
• 117/118 «Буковина» Київ — Чернівці
• 120/119 Львів — Кривий Ріг — Запоріжжя
• 133/134 Івано-Франківськ — Миколаїв
• 135/136 «Чорномор» Одеса — Чернівці
• 141/142 «Галичина» Львів — Київ — Бахмут (з 9 грудня 2018 року змінено маршрут через Житомир і подовжено до станції Бахмут)
• 143/144 «Галичина» Ворохта — Івано-Франківськ — Київ
• 145/146 Львів — Ужгород
• 150/149 Ворохта — Кременчук
• 231/232 Івано-Франківськ — Генічеськ (сезонного призначення)

Потяги категорії «нічний пасажирський»:

• 357/358 «Гуцульщина» Рахів — Київ
• 601/602 Львів — Солотвино
• 605/606 Львів — Рахів
• 667/668 Чернівці — Ковель

Потяги категорії «регіональний експрес»:

• 701/702 Львів — Чернівці
• 801/802 Львів — Луцьк — Ківерці
• 803/804 Львів — Рівне
• 805/806 Львів — Рівне
• 807/808 Львів — Мукачево
• 829/830 Львів — Ужгород

• 1939—1940 — Донченко Микола Якович
• 1940—1941 — Шахрай Петро Касянович
• 1944—1947 — Шахрай Петро Касянович
• 1947—1948 — Крайовий Іван Гнатович
• 1948—1949 — Осинцев Михайло Олександрович
• 1949—1959 — Головченко Григорій Іванович
• 1959—1975 — Богданович Григорій Йосипович
• 1975—1983 — Порох Григорій Якимович
• 1984—1993 — Грабський Марат Никифорович
• 1993—2000 — Кирпа Георгій Миколайович
• 2000—2005 — Піх Богдан Петрович
• 2005—2006 — Федак Ярослав Андрійович
• 2006—2010 — Мостовий Михайло Васильович
• 2010—2016 — Піх Богдан Петрович
• 2016—2018 — Груник Іван Степанович
• 2018—2019 — Крот Володимир Степанович
• 2019—20.. — Черніцький Роман Романович

• 
  Львів-Головний
• 
  Львів-Підзамче
• 
  Львів-Приміський
• 
  Дрогобич
• 
  Здолбунів
• 
  Івано-Франківськ
• 
  Ковель
• 
  Луцьк
• 
  Мукачево
• 
  Рівне
• 
  Стрий
• 
  Тернопіль
• 
  Трускавець
• 
  Ужгород
• 
  Чернівці
• 
  Червоноград
• 
  Чоп
• 
  Яремче

• 
  Магістраль Львів — Чоп в Карпатах
• 
  Бескидський тунель
• 
  Віадук на Ужоцькому перевалі

• Боржавська вузькоколійна залізниця
• Укрзалізниця
• Залізниця (об'єднання)
• Галицька залізниця імені Карла Людвіга
• Львівсько-Чернівецько-Ясська залізниця
• Перша угорсько-галицька залізниця
• Дністрянська залізниця
• Залізниця Ерцгерцога Альбрехта
• Галицька Трансверсальна залізниця
• Ковельська залізниця
• Фірмовий пасажирський потяг
• Головний залізничний вокзал (Львів)
• Львівський міський рейковий автобус

• Львівська залізниця. Історія і сучасність: 1861—1996 / Гранкін П. Е., Лазечко П. В., Сьомочкін І. В., Шрамко Г. І.; Кірпа Г. М. (авт. передмови). — Львів : Центр Європи, 1996. — 175 с.

• Офіційний сайт Львівської залізниці
• Офіційний сайт Укрзалізниці
• База даних рухомого складу й фотографії на TrainPix