Вулиця Юрія Литвинського

Вулиця Юрія Литвинського вулиця в Дарницькому районі міста Києва, місцевість Нова Дарниця. Пролягає від вулиці Ревуцького до Россошанської вулиці.

Вулиця Юрія Литвинського
Київ
Вулиця Юрія Литвинського у Києві
Вулиця Юрія Литвинського у Києві
Місцевість Нова Дарниця
1-й, 2-й, 3-й, 6-й, 7-й мікрорайони
Район Дарницький
Назва на честь Литвинського Юрія Олексійовича
Колишні назви
Федорівська (Петровського) + (2-га) Олексіївська + 204-та Нова, Російська
Загальні відомості
Протяжність 2,36 км
Координати початку 50°25′10″ пн. ш. 30°38′31″ сх. д.
Координати кінця 50°25′27″ пн. ш. 30°40′35″ сх. д.
Поштові індекси 02096, 02099
Транспорт
Найближчі станції метро  «Харківська»
Маршрутні таксі 487, 589
Найближчі залізничні станції Дарниця
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Державні установи Територіальний відділ Дарницького УП ГУНП у м. Києві
Навчальні заклади Дитячий садок ЗДО № 706
Медичні заклади медичний центр «Мати і дитина»
Аптеки Аптека 12
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11461
У проєкті OpenStreetMap r275040
Мапа
 Вулиця Юрія Литвинського у Вікісховищі

Прилучаються Горлівська вулиця, Харківське шосе, вулиці Сімферопольська, Юрія Пасхаліна, Гостинна, Ялтинська, Севастопольська, Санаторна, Вереснева, провулки Ігоря Качуровського і Волго-Донський.

Історія

Вулиця виникла не пізніше 1909 року під назвою Федорівська. У першій чверті XX століття мала назву вулиця Петровського, на честь радянського державного і партійного діяча Григорія Петровського. У 1938 році до неї була приєднана (2-га) Олексіївська вулиця[1]. Під час німецької окупації у 1941—1943 роках Підлісна (згідно з німецькою мапою 1943 року).

У середині XX століття прокладено продовження вулиці під назвою 204-та Нова. 1953 року обидві частини вулиці об'єднано під спільною назвою — вулиця Російська[2]. У 1990 році[3] від вулиці відокремлено Поліський провулок (через виникнення перерви у проляганні вулиці внаслідок промислового будівництва).

Упродовж 10 серпня — 10 жовтня 2018 року відбувалося громадське обговорення проекту перейменування вулиці на честь учасника війни на сході України, що загинув під Іловайськом 2014 року Юрія Литвинського.[4]

Під час голосування були численні атаки ботів і накрутка голосів проти перейменування вулиці впродовж останніх днів.[5]

28 липня 2020 року на сесії Київради вулицю було перейменовано на честь героя російсько-української війни Юрія Литвинського.[6]

Галерея

Примітки

  1. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 10720, арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 29 грудня 1953 року № 2610 «Про найменування міських вулиць» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 674, арк. 104–113. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 13 лютого 1990 року № 149 «Про повернення вулицям історичних назв, найменування і перейменування площі і вулиць у м. Києві, а також впорядкування нумерації окремих будинків» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 3740, арк. 76–79. (Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. — 1990. — № 2. — С. 27–29.) Архівовано з першоджерела 8 березня 2013.
  4. Обговорення щодо перейменування вулиці Російської у Дарницькому районі на вулицю Юрія Литвинського (Завершено. Так: 877. Ні: 962. forum.kievcity.gov.ua. Київська міська державна адміністрація. 11 жовтня 2018. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018.
  5. Гончарова К. (12 жовтня 2018). "Це підриває довіру": в мережі скандал через перейменування вулиці на честь героя АТО у Києві. styler.rbc.ua. РБК-Украина. Процитовано 16 жовтня 2018.
  6. У Києві зникла вулиця Російська. unian.ua. УНІАН. 28 липня 2020. Процитовано 28 липня 2020.

Джерела

  • Російська вулиця // Вулиці Києва. Довідник / під ред. А. М. Сигалова. — К. : Агентство преси «Журналіст», 2005. — С. 46. — ISBN 966-95457-1-5.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.