Вусач хатній сірий
Вуса́ч ха́тній сі́рий (лат. Hylotrupes bajulus (Linnaeus, 1758) = Callidium affine Seven, = Cerambyx caudatus DeGeer, 1775 = Hylotrupes inaequalis Casey, 1924 = Hylotrupes incertus Casey, 1924 = Hylotrupes inequalis Casey, 1924 = Hylotrupes koziorowiczii Desbrochers) — вид жуків з родини вусачів.
? Вусач хатній сірий | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Hylotrupes bajulus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Hylotrupes bajulus Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Поширення
H. bajulus є голарктичним видом широко розповсюдженим у Європі, Північній Азії та Північній Америці. Нині завезений також у Африку, Південну Америку, Австралію та низку острівних країн. В Карпатському Єврорегіоні – звичайний, особливо для передгір’їв та височин, часто трапляється в населених пунктах, де використовують деревину хвойних з метою будівництва.
Екологія
Жуки активні надвечір, в сутінках. Дорослі комахи не живляться. Літ триває з червня по серпень. Личинки розвиваються у сухій деревині хвойних, перетворюючи її на тирсу.
Морфологія
Імаго
H. bajulus належить до вусачів середнього розміру. Довжина його тіла коливається від 7 до 22 мм. Голова невелика. Очі глибоко виїмчасті. Вусики тонкі, ледве досягають середини надкрил, їх 3-й членик довший за 4-й і 5-й. Передньоспинка поперечна, з блискучими мозолями на диску, вкрита густими сірими волосками. Надкрила часто бурого, але здебільшого чорного забарвлення з однією-двома світлими волосяними перев’язями; вкриті темними волосками. Ноги з невеликим зубчиком при основі. Передньогрудний відросток плоский і дуже широкий. Передні тазики широко розставлені.
Личинка
Голова личинки велика, бура, з ямками і цятками на передньому краю капсули. Епістом вузький. Верхні щелепи чорні, блискучі, із закругленою вершиною. Вусики короткі. Вічка чіткі, розташовані по 3 напроти основи вусиків. Основа пронотуму в поздовжніх штрихах, попереду в грубих цятках. Спинні мозолі черевця зі слабким поздовжнім заглибленням, в ніжних складочках і горбиках. Ноги короткі. Тіло в довгих волосках.
Життєвий цикл
Життєвий цикл триває від двох до чотирнадцяти років.
Література
- Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
- Жирак Р. М., Пушкар В. С., Заморока А.М. Матеріали до вивчення ентомофауни північно-східної частини Івано-Франківської області // матеріали науково-практичної конференції «Природничі науки на межі століть» — Ніжин, 2004. — с. 36-37;
- Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
- Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
- Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
- Заморока А.М. Зоогеографічна характеристика вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) гірського масиву Ґорґан (Українські Карпати) // мат. наук. конф. — Дніпропетровськ, 2005. — с. 103—104;
- Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
- Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
- Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;