Віган (місто, Філіппіни)

Віган (ілок.: Ciudad ti Bigan; філ.: Lungsod ng Vigan) — місто та адміністративний центр провінції Південний Ілокос на Філіппінах. Місто розташоване в західній частині острова Лусон на березі Південнокитайського моря на відстані 407 кілометрів від столиці Філіппін Маніли. Згідно з переписом 2015 року населення міста становило 53 879 осіб.[2] Завдяки унікальній архітектурі колоніального періоду, Віган є об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Місто засноване іспанськими колоністами в 1572 році.

Віган
City of Vigan
Старовинна вулиця міста
Старовинна вулиця міста
Основні дані
17°57′ пн. ш. 120°38′ сх. д.
Країна Філіппіни
Регіон Ілокос
Столиця для Південний Ілокос (провінція Філіппін)

Межує з

— сусідні нас. пункти
Santad, Santa Catalinad, Bantayd, Caoayand ?
Засновано 1572
Статус міста 2001
Площа 25[1] км²
Населення 53 879 (2015)[2]
· густота 2150 осіб/км²
Висота НРМ 69 м
Клімат тропічний мусонний (Am)
Міста-побратими Гонолулу, Агадір, Малакка, Мар-дель-Плата, Гонолулу
Телефонний код (+63) 77
Часовий пояс UTC+8
GeoNames 1679980
OSM 1504724 ·R (Південний Ілокос)
Поштові індекси 2700
Міська влада
Вебсайт www.vigancity.gov.ph
Мапа
Віган
Віган (Філіппіни)


 Віган у Вікісховищі

Адміністративно поділяється на 39 баранґаїв. Площа міста становить 25 км2.[1] Понад 60% території міста використовується для ведення сільського господарства. Основними транспортними засобами в місті є джипні, трицикли та кінні фургони. Клімат має чітко виражений сухий сезон з листопада по квітень. Середньорічна кількість опадів 2 506 мм.

В місті розташований Університет Північних Філіппін.

Примітки

  1. "Province: Ilocos Sur". PSGC Interactive. Makati City, Philippines: National Statistical Coordination Board. Philippine Statistics Authority. Архів оригіналу за 09.12.2017. Процитовано 20.07.2017.
  2. "Region I (Ilocos Region)". Census of Population (2015). Total Population by Province, City, Municipality and Barangay. Philippine Statistics Authority. Процитовано 20.07.2017.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.