Відро

Відро́, конівка, коновка[1], діал. кі́нва[2] — ємність для зберігання рідин, дрібних і середніх ягід та овочів, сипучих матеріалів чи сміття. Зазвичай відра роблять у формі відкритого зверху циліндра або зрізаного конуса.

Господарське пластмасове відро з жолобком, з якого зручно наливати воду у менші посудини, не розхлюпуючи її

Українське відро походить від прасл. *vědro, що вважається спорідненим з *voda, теж пов'язаним з пра-і.є. *wódr̥ («вода»)[3].

Історія
Дерев'яне відро-цеберка

Первісно відра робили з шкіри, потім з'явилися дерев'яні відра, які також називали цеберками. Майстрів з виробництва коновок називали коновкаря́ми[4].

На флоті, поряд з відрами зі звичайних матеріалів, використовуються і парусинові: їх шиють з парусини №1, обшивають по верхній крайці тросом, під яким роблять два люверси для мотузки-штерта, що виконує роль дужки[5].

У господарстві

Середній об'єм відра до впровадження метричної системи дорівнював близько 12 л: він становив старовинну міру, що так і називалася — «відро».

У алюмінієвих і емальованих відрах можна кип'ятити рідини, варити їжу (так роблять, наприклад, в лікарнях). Вони ж є і найдовговічнішими, особливо алюмінієві. Ще одна перевага останніх — легкість і відсутність металевого присмаку у воді, яка там зберігалася.

Під час польових робіт використовували так звану «стійку» — відро з прикріпленим віком, у якому був пророблений отвір. Воду туди наливали за допомогою лійки, а пили — за допомогою очеретяної чи бузинової трубочки[6].

Для перенесення двох відер з водою може використовуватися коромисло.

Відра використовують для підняття води з криниць (якщо ті не обладнані електронасосами). З цією метою їх прикріплюють на кінці мотузки (чи ланцюга), закріпленої другим кінцем на барабані коловорота або на кінці жердини-ключа, закріпленої на журавлі.

Форми відер
Пожежне відро
Дійниця
  • Зрізаний конус з малою збіжистістю — звичайні побутові відра
  • Конічні відра — вивішують на пожежні щити
  • Циліндричні: є випадки, коли стінки відра мають бути вертикальними (наприклад, опадомір, що являє собою прозоре проградуйоване відерце). Також циліндричними зазвичай є відерця від морозива та оселедцю. Взагалі пластикові відра частіше циліндричні, ніж металеві.
  • Кубічні. Їх популярність уже відходить, бо вони частіше ламаються по ребрах, ніж заокруглені. Але певний час були популярні, бо коли в двох руках людини — по відру, то при однаковому діаметрі кубічне відро має більший об'єм, відтак — місткість.

Відра бувають без кришки, з кришкою, яку просто кладують зверху, і із закрутною кришкою.

Особливий вид відра — «дійниця» («дійничка»)[7][8], у яку збирають (здоюють) молоко корови.

Див. також

Галерея
  • Римська бронзова ситула з Німеччини, друге-третє століття
  • Німецьке шкіряне відро 19 століття
  • Малюнок людини з відром
  • Відро для прибирання
  • Відро для гасіння пожеж з вертольота
  • Дерев'яне відро, Покровський музей
  • Шкіряне відро. Абу-Дабі
  • Морське відро

Примітки
  1. Коновка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Кінва // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  4. Коновкар // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Самойлов К. И. Ведра // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  6. Стійка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. Дійниця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Дійничка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.