Війниця (Володимир-Волинський район)

Уперше згадується назва Війниця, як Уймиця Павловицька (відповідно до оригіналу). Біля Локачів було село Уйма Локацька, яке зараз входить до містечка. Але вже в 1577 році згадується тільки як Уймиця, без Павловицька.

У грамоті за 1577 рік вказується, що новому власнику Локачів князю Романові Санґушку належать навколишні села: Уйма, Цевеличі, Крухиничі, Заячиці, Павловичі, Уймиця, Холопичі і Козлів. Така назва як Уймиця збереглася до 1797 року, до третього поділу Польщі, у результаті якого Волинь відійшла до Росії. В архівах Луцька у 1797 році село ще називалось Уймиця, а вже у 1800 році в Клірових відомостях Війниця згадується як Воймиця, і не село, а «деревня».

Так «деревня» Воймиця згадується і в останньому архіві Царської Росії за 1911 рік. А вже у 1921 році, за часів Польщі, згадується нинішня назва — село Війниця.

Українськийький варіант — Війниця, який зберігся і донині, був введений вже після 1945 року.

Уперше в історичних документах село Війниця згадується у 1542 році, а села Павловичі, Губин, Михайлівка та Тумин — у 1545 році. Але ще з давніх часів ця територія була заселена слов'янськими племенами, зокрема дулібами (які пізніше стали зватися бужанами), а у XII ст. увійшла до складу Волинського князівства.

У 1199 році Волинське князівство об'єдналося з Галичиною. Утворилося Галицько-Волинське князівство, яке практично постійно перебувало в стані воєнних конфліктів із литовськими, польськими й угорськими феодалами. І весь цей час піддавалося спустошливим ординським набігам.

У 1241 році Галицько-Волинське князівство підпало під владу Золотої Орди, а потім поступово увійшло до складу Литви і більшу частину свого існування воно контролювалося Великим князівством Литовським.

Після об'єднання Великого князівства Литовського з Польщею згідно Люблінської унії 1569 року й утворення Речі Посполитої, ці землі підпали під польський контроль.

Під час Визвольної війни українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького ці землі протягом кількох років були ареною воєнних дій козаків і поляків, у яких брали участь і місцеві жителі, а після Другого поділу Польщі у 1793 році увійшли до складу Росії.

У роки Першої світової війни тут кілька разів проходила лінія фронту між російськими й австро-німецькими військами, що призвело до практично повного знищення населених пунктів.

У період 1917—1920-х років ці землі побували під владою різних держав і наприкінці 1920 року ввійшли до складу Польщі, а восени 1939 року — до складу Радянської України.

У перші дні Німецько-радянської війни землі Війницької сільської ради стали ареною запеклих бойових дій. На лінії Устилуг — Володимир-Волинський — Війниця — Затурці — Торчин протягом 22—24 червня 1941 року радянські бійці 5-ї армії зупинили нацистів, які проривалися в напрямку Луцька.

До 20 червня 2018 року — адміністративний центр Війницької сільської громади Локачинського району Волинської області[2].

Після ліквідації Локачинського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимир-Волинського району[3].

Згідно з переписом УРСР 1989 року, чисельність наявного населення села становила 313 осіб, з яких 139 чоловіків та 174 жінки[4].

За переписом населення України 2001 року, у селі мешкала 291 особа[5].

Під час Першої світової війни була побудована залізнична дорога Володимир-Волинський — Війниця.

Згодом польська влада планувала продовжити залізницю. Нею їздили і вантажні, і пасажирські поїзди. Ця лінія повинна була пролягти через Торчин та з'єднати Луцьк і Володимир-Волинський. Утім, цього не сталося.

• Ві́йниця // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.411

• Погода в селі Війниця