Вікаш Дорасо

Народився в містечку Арфлер, що поблизу Гавра в Нормандії. Почав свою футбольну кар'єру в «Гаврі», де він дебютував матчі з «Сент-Етьєном» в серпні 1993 року і вважався дуже перспективним півзахисником, а також одним з найкращих дриблерів. В складі своєї першої команди провів п'ять сезонів, взявши участь у 137 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу «Ліона», до складу якого приєднався влітку 1998 року. Відіграв за команду з Ліона наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. 2001 року Вікаш виграв свій перший трофей — Кубок французької ліги, відігравши у фіналі проти «Монако» 118 хвилин (2:1). Проте незабаром після цього Дорасо був відданий в оренду в «Бордо» на сезон 2001/02. З «Бордо» Дорасо вдруге поспіль виграв кубок французької ліги, відігравши і цього разу весь фінальний матч проти «Лорьяна» (3:0).

Влітку 2002 року Вікаш повернувся в «Ліон» і майже відразу виграв свій черговий трофей — Суперкубок Франції, в якому навіть забив один з голів у ворота «Лорьяна» (5:1). В наступний двох сезонах Дорасо з «Ліоном» виграв два поспіль чемпіонати французької Ліги 1, а також Суперкубок Франції 2003 року.

Влітку 2004 року Дорасо переїхав в Італію, де став виступати за «Мілан». У «Мілані» французький легіонер майже відразу виграв трофей, вийшовши на поле в кінцівці матчу на Суперкубок Італії проти «Лаціо» (3:0) замість Массімо Амброзіні. Проте в подальшому Дорасо програв конкуренцію за місце в центрі поля таким футболістам як Кака, Зедорф, Пірло, Гаттузо і Руй Кошта, тому на поле виходив достатньо рідко. Він також залишився на лавці запасних у фіналі Ліги Чемпіонів 2005 року, коли «Ліверпуль» у драматичному матчі переміг «Мілан» у серії пенальті. Всього протягом сезону за «Мілан» Дорасо провів 12 матчів в чемпіонаті, після чого повернувся до Франції, підписавши контракт з «Парі Сен-Жерменом».

У Парижі Дорасо став основним гравцем команди, провів за сезон 37 матчів та виграв Кубок Франції, забивши у фіналі переможний гол «Марселю» з 25 метрів (2:1). У вересні 2006 року на прес-конференції Дорасо сильно розкритикував тренера Гі Лякомба, після чого потрапив в резерв, а через місяць парижани розірвали контракт з півзахисником[1]. Таким чином, Дорасо став першим футболістом з 1973 року, якого вигнали з ПСЖ.

3 липня 2007 року «Ліворно» оголосило про повернення Дорасо до Італії[2]. Однак за «Ліворно» він так і не зіграв. У жовтні того ж року клуб розірвав контракт з футболістом через розбіжності[3]. За словами президента клубу, Дорасо відмовився грати за Прімаверу, щоб набирати форму.

Після цього, незважаючи на пропозицію від клубу французької Ліги 2 «Гренобля»[4], Дорасо 11 січня 2008 року вирішив закінчити ігрову кар'єру.

1996 року у складі олімпійської збірної Франції брав участь у футбольному турнірі на літніх Олімпійських іграх в США. Вікаш зіграв в усіх чотирьох матчах своєї збірної і дійшов з нею до чвертьфіналу.

27 березня 1999 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Франції у матчі зі збірною України (0:0).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 2006 року у Німеччині, де разом з командою здобув «срібло». Після «мундіалю», де Дорасо практично не грав, він оприлюднив документальний фільм про час проведений у французькій команді протягом місяця турніру, який викликав багато гніву з боку тренера збірної Франції Раймона Доменека та Федерації Футболу Франції. Дорасо був попереджений про заборону на публікацію документального фільму. У відповідь на це, він пішов зі збірної Франції, сказавши: «Я більше не зацікавлений в грі за „Les Bleus“. Все скінчено»[5].

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, Вікаш провів у формі головної команди країни 8 матчів, забивши 1 гол в ворота збірної Кіпру.

Дорасо індо-маврикійського походження. Він належить до спільноти телуґу, його предки мігрували як наймані працівники на Маврикій з держави на півдні індійського штату Андхра-Прадеш, і були індуїстської віри[6]. До футболу він почав вчитися в університеті економіки.

Одружений на давній подрузі Емілі, має двох дочок, Роуз (народилася 8 березня 2003 року) і Сару (13 березня 2005 року).

Він активно виступав проти фанатизму і 2003 року він почав активно підтримувати «Парі Фут Гей», футбольний клуб який бореться з гомофобією та іншими дискримінації в спорті. Дорасо також активно працює над боротьбою з бідністю в таких країнах, як Маврикій та створив кілька програм проти бідності.

З 2007 року Дорасо грає в турнірах з покеру, переважно у Франції. Він збагатився на двох турнірах Європейського покерного тура, а також має ряд інших виграшів у другорядних турнірах.

Найбільший виграш Дорасо на турнірі на сьогоднішній день становить $187 887 за перемогу в безлімітному холдем з сумою в $ 2,200 на головній події турніру Barrier Poker Tour 2010[7]. З 2011 року його загальний чистий дохід в покерних турнірах перевищує $ 400 000.

• Володар Кубка французької ліги (2):

«Ліон»: 2000-01

«Бордо»: 2001-02

• Володар Суперкубка Франції (2):

«Ліон»: 2002, 2003

• Чемпіон Франції (2):

«Ліон»: 2002-03, 2003-04

• Володар Суперкубка Італії (1):

«Мілан»: 2004

• Володар Кубка Франції (1):

«Парі Сен-Жермен»: 2005-06

• Вікаш Дорасо на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Вікаш Дорасо на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль на сайті Французької футбольної федерації (фр.)